Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Однак варто наголосити, що, попри те, що Коперник розташував Сонце в центрі всесвіту, він не ставить його в центр планетного руху. Центром земної сфери є точка, розташована поблизу Сонця, й вона ж є водночас і центром, навколо якого обертаються планети. Саме тому Сонячну систему Коперника доречніше називати геокінетичною, а не геліоцентричною. Коперник чудово усвідомлює, що прихильникам Арістотелевої астрономії важко буде прийняти геокінетичну концепцію будови всесвіту; так, на заперечення, що, мовляв, атмосфера через щоденне обертання Землі навколо своєї осі залишиться позаду неї, Коперник відповідав, що атмосфера теж бере участь в обертанні Землі.

Натомість, чуючи заперечення астрономічного штибу, мовляв, під час щорічного оберту Землі ми мали би спостерігати зміну кутової відстані нерухомих зірок на двох крайніх точках земної орбіти, Коперник відповів тим, що надзвичайно розширив межі всесвіту (який все одно вважав скінченним). Таким чином, зміна розташування Землі не чинила б жодного впливу під час спостереження за нерухомими зорями. Відчутно віддалившись від Арістотелевої концепції будови всесвіту, Коперник, до всього, наполягає на тому, що, незважаючи на те, що Земля важке небесне тіло, вона рухається сама по собі по колу (достоту як і решта небесних тіл) завдяки сфероподібній формі. Він беззастережно заперечує впроваджене Арістотелем розмежування небесних і земних тіл. Концепцію ваги (тяжіння) він розтлумачив у беззастережно антиарістотелевому спрямуванні: важкі тіла падають на Землю не для того того, щоб посісти своє природне місце (як навчала Арістотелева фізика), а тому, що наділені природною схильністю возз’єднуватись із тілом, частиною котрого вони є. Отже, тяжіння не є винятковою властивістю земних тіл, позаяк такою самою схильністю, на думку Коперника, наділені й частини, з яких складаються небесні тіла.

Див. також: Космологія та астрономія, с. 434;

Тихо Браге, с. 449;

Спостереження та вимірювання: нові наукові прилади, с. 516

Антоніо Клерікуціо

Жоден астроном до винайдення телескопа не міг зрівнятися з данцем Тихо Браге у якості та точності астрономічних спостережень. Надзвичайне значення для розвитку астрономії стали його спостереження за рухом Місяця, Марсу, надновою зіркою в 1572 р. та кометою в 1577 р. Браге переконаний у тому, що система Коперника краща за Птолемеєву, адже є набагато злагодженішою, точнішою, упорядкованішою, але не схильний погоджуватися з видами руху, властивими Землі. Він створив гео-геліоцентричну систему побудови всесвіту, яка в XVII ст. набула неабиякого поширення.

Спостереження за небом

Наукова

пристрасть

У тринадцять років Тихо Браге (1546—1601), що належав до одного з найвпливовіших данських родів, вступає до лютеранського університету в Копенгагені та присвячує себе вивченню астрономії та астрології. У шістнадцять вирушає на підвищення кваліфікації у Німеччину й під час цієї подорожі знайомиться з П’єром де ла Раме (1515—1572), котрий заохочує його продовження астрономічних спостережень. Саме в ці роки він починає скуповувати, проєктувати та створювати прилади для астрономічних спостережень і вимірювань, які згодом утворять його неймовірну колекцію. Навчається у Віттенбергу, Лейпцигу, Ростоку, де йому під час дуелі, яка, мабуть, стала наслідком суперечки з математичних питань, відтинають шматок носа. У 1570 р. повертається на Батьківщину, де оселяється у Херревадському абатстві (у Сканії, що нині належить Данському королівству), де проводить ретельні астрономічні спостереження, вивчає алхімію та створює лабораторію. 11 листопада 1572 р. спостерігає за новим дуже яскравим виблиском світла в сузір’ї Кассіопеї, якого до того ще ніхто не бачив. Спостереження переконують його, що йдеться про небесне явище, що стосується зірок, але не рухається так, як раніше припускали вчені. Тихо тлумачить це явище як нову зірку, яка, утім, за кілька тижнів зникає (сьогодні знаємо, що то була наднова зірка). Оприлюднює свої спостереження у першому друкованому творі De nova stella (1573 р.), що уславив його на всю Європу. Тихо розтлумачив нове явище зовсім не в дусі Арістотелевої філософії, за якою небеса є незмінними, а тому жодне небесне тіло не може ні народитися, ні зникнути. Тихо припускає, що нова зірка складається з небесної матерії, як і решта зірок, але не наділена тривалою досконалістю, і саме цим він пояснював, чому так швидко вона розчинилася. Наднова стала не лише предметом астрономічних досліджень: Тихо тлумачить це явище як знамення нового безладдя, яке незабаром виявиться у Північній Європі. Так само й комету, яку було помічено 1577 р., Тихо розтлумачить як небесне тіло, а не явище світу, що простягся під місячним сяйвом (як годиться за Арістотелевою теорією). Комета, як і наднова зоря, на думку Тихо, є знаменням, що його слід розгадувати як астрологічний знак та тлумачити в есхатологічному дусі. Він переймає погляди Парацельса (1493—1541) на природу, в основі яких перебувала відповідність між небесними і земними явищами, утім, безжально критикує астрологів. Як і багато сучасників, він вірить у вплив небесних тіл на земні тіла та складає гороскопи.

«Нова зірка»

Ураніборг

У 1575 р. відвідує ландграфство Гессен-Кассель, де править Вільгельм IV, котрий також палко захоплюється астрономічними спостереженнями. Наступного року король Данії, Фредерік ІІ, надає Тихо пенсію та дарує маєток на шведському острові Вен, розташований у протоці Ересунн. Тут Тихо зводить справжній дослідницький центр, який називає Ураніборгом («замок небес»). В Ураніборзі, де працюють вчені з багатьох європейських країн, розташовані астрономічна обсерваторія, бібліотека, хімічна лабораторія. У данського астронома налічується чимало різноманітних астрономічних приладів (torquetum