Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українська література 17 століття 📚 - Українською

Читати книгу - "Українська література 17 століття"

333
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українська література 17 століття" автора Автор невідомий. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 186 187 188 ... 202
Перейти на сторінку:
біблійний новозавітний персонаж, герой євангельської притчі, уособлення бідності, яка винагороджується богом у потойбічному житті. Слово «Лазар» означає «бог допоміг». Притча розповідає, як жебрак Лазар лежав при воротях багатія-розкішника, сподіваючись живитися крихтами з його столу. До Лазаря підходили со баки і лизали струпи на його тілі. Коли Лазар помер, ангели віднесли його па «лоно Авраамове». Багатій же по смерті мучиться в пекельному полум’ї. Він молить Авраама послати Лазаря, щоб той полегшив його муки, торкнувшись спраглого язика мокрим пальцем. На це Авраам відповідає: «Чадо! Згадай: ти одержав уже все добре у житті твоєму, а Лазар у своєму житті зазнавав саме тільки зло; нині ж він тут утішається, а ти там страждаєш». Тоді багатій просить послати Лазаря як свідка потойбічного возда-яння до своїх братів, аби ті встигли покаятись. Авраам заперечує: «Якщо вони Мойсея й пророків не слухають, то й воскреслому з мертвих не повірять;» (Євангеліє від Луки, гл. 16, ст. 19—31).

2 ЛоноАврамове (Авраамове) — за біблійною міфологією, місце потойбічного блаженного упокоєшія померлих праведників; Авраам як «отець вірних» немовби усиновляє кожного, хто увірував в істинного бога, пригортаючи праведних до свого лона.

Про час для всього — доброго, з л о г о.— Подається у

перекладі О. В. Крекотень за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 531—532.

Про місяць і зорі.— Подається в перекладі В. І. Крекочня-за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 177.

В полі робота, до неї о х о т а.— Подається у перекладі

О. В. Крекотень за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 310.

Меч землю рубнув, у крові потону в.— Подається у пе

рекладі В. І. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 409.

Світ збурили грози на людськії сльоз и.— Подається у перекладі В. І. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...»,

с. 409—410'

Монастир наш Марс д о й м а є, люті біди учиняє. — Подається у перекладі В. 1. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 410—411.

1 Обитель в Новограді — тобто Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському, заснований 1033 р.

Скрізь на Україні видно лиш руїни. — Подається у пе-рекладі В. 1. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 411.

Як в краю не тихо, з воєн людям лихо.— Подається у перекладі В. І. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 413—414.

У миру нема миру,— Подається у перекладі В. І. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 414.

У світ і.так ведеться, що лихо сміється.— Подається у перекладі В. І. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 434.

1 В світ сей прийшовши, господь сказав вірним: «Вчись кожен.серцем, як я, буть покірни м».— Пор.: Євангеліє од Матфея, гл. 11, ст. 29: «Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, бо я тихий і серцем покірливий...».

2 «В гніві не будьте, як сонце заходит ь!» — Пор.: Послання апостола Павла до ефесян, гл. 4, ст. 26: «Гнівайтеся, та не грішіть — сонце нехай не заходить у вашому гніві...».

Якими бували русь і поляки.— Подається у перекладі В. І. Крекотня за текстом збірки «Lutnia Apollinowa...», с. 527.

1 Письмо — Святе Письмо (Біблія).

Епітафіон гетьманові Івану Брюх о в ецькому («Не-маш в світі статку...»).— Подається за текстом літопису Самійла Величка (див.: Летопись собьітйй в Юго-Западной России в XVII веке. Составил Самоил Величко, бивший канцелярист канцелярии Войска Запорож-ского, 1720. Том второй. Издана Времеиною комиссиею для разбора

древних актов. Т. 2. Пов-Ьствованія літописная о малороссійских и иних отчасти поведеніях собранная и зде описанная. К., 1851, с. 164—

165).

Епітафіон гетьманові Івану Брюховецькому («Іван в сем зложен Брюховецький гробі...»).— Подається за текстом літопису Самійла Величка, с. 165.

Олександр БУЧИНСЬКИИ-ЯСКОЛЬД

Відомостей про життя і діяльність Олександра Бучинського-Яскольда нема. Згадується він двічі у літопису С. Величка (с. 409, 414). Наводимо ці уривки:

«...гди взглядом збурення Чигирина і остатка України [цар турецький] своє Хмельниченкові ознаймив наміреніє, теди таковий от н [ьо] го (яко Александр Бучинський Яскольд в своєм гетьману Самойловичу, року 1678 приписанном, «Чигирин» названном, панегірику свідительствуєт) одержал одвіт...» (С. Величко, с. 409).

«О [...] войськ турецьких под Чигирин виправі, козацьких прешлих незгодах і наступовавшом тогда страху а святительських сього-бочних малоросійських і всього обще духовенства, к тому і всього народа,

0 ізбавленії од того нахождеиія бісурмепського Малія Росії тщательних молебствіях, также о суккурсу в Чигирин од Самойловича-гетьмана посланном, муза поетицькая чрез панегіристу козарського Александра Бу-чинського Яскольда сицевії в панегірику, «Чигирин» названом, співають рифми...» (С. Величко, с. 414).

Ч u г u р u н.— Подається у перекладі з польської В. І. Крекотня за списком у літопису Самійла Величка: Величко С. Летопись собьітий в Юго-Западной России. , т 2, с. 409— 410, 414—418, 434—449.

1 Ч и г и р и и місто на Черкащині, у 1648—1660 рр гетьманська рези денція й адміністративно-політичний центр України, до 1711 р.— полкове місто; в 70-х роках XVII ст. правобережна частина Чигиринського полку була ареною жорстокої боротьби російсько-українських військ проти гетьмана Петра Дорошенка і турецько-татарських завойовників. На 1677, 1678 pp. припадають завойовницькі походи турецько-татарських агресорів під Чигирин. Султанська Туреччина, маючи на меті підкорити Україну, 1677 р. оголосила війну Росії. Воєнний план турків передбачав спершу здобути Чигирин, а потім, посадивши в ньому гетьманом свого ставленика Юрія Хмельницького, розгорнути наступ на Київ і Лівобережну Україну. Влітку 1677 р. 120-тисячне турецько-татарське військо під командуванням ібрагіма-паші підійшло до Чигирина. У тритижневих боях російсько-ук раїнське військо (32 тисячі російських солдатів і близько 25 тисяч україн ських козаків) на чолі з воєводою Григорієм Ромодановським і гетьманом Іваном Самойловичем відбило ворожий напад, завдало противнику значних втрат і змусило його панічно відступити з України. Влітку 1678 р. турецько-татарське 200-тисячне військо під командуванням візира Кара-Мустафи знову рушило на Чигирин. У запеклих боях 120-тисячне російсько-українське військо протягом місяця відбивало шалені атаки напасників і змушене було залишити Чигирин. Та, виснажені боями

1 під ударами запорозьких козаків, очолюваних кошовим Іваном Сірком, завойовники, зруйнувавши місто, відступили з України. Султанському урядові довелося припинити війну й укласти Бахчисарайський мирний договір 1681 р.

2 Хмельниченко Г едео н.— Йдеться про Юрія Хмельницького.

...цесарю п а й я с н і иі и й...— Турецьким султаном у 1648— 1687 pp.

був Магомет IV.

3 Фаетон — за грецькою міфологією, син бога сонця Геліоса; керуючи сонячною колісницею свого батька, не

1 ... 186 187 188 ... 202
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська література 17 століття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українська література 17 століття"