Читати книгу - "Спомини"

Тут я мушу додати, що під час синодальних зустрічей всі екзархи погодилися, що кожен екзарх може вживати необхідних заходів також і поза межами свого екзархату у випадку, якщо престол відповідного екзархату буде вакантний[874].

Як я вже зазначив вище, митрополит Андрей дістав від Святого Престолу схвалення цих важливих заходів, але 1 листопада 1944 року помер. У 1945 р. владика Миколай Чарнецький, заляканий у ході слідства, визнав існування чотирьох екзархатів у Радянському Союзі.

Із чотирьох вищезгаданих екзархів першим помер отець Антоній Неманцевич, Т.І. — від епідемії тифу в німецькому таборі примусової праці[875]. Його наступником Святому Престолу було запропоновано призначити, здається, отця Оношка[876] чи отця Горошка[877]. Цей останній еміґрував у Західну Европу, тоді як отець Оношко залишився на місці, однак певних відомостей про його долю я не маю.

Близько 1950 року помер у в’язниці у Володимирі-на-Клязьмі також і другий екзарх, отець Климентій Шептицький[878]. Врешті у 1959 році у Львові, після повернення з Сибіру, помер третій екзарх, владика Миколай Чарнецький.

Із чотирьох екзархів залишився я один. Щоб забезпечити духовні потреби десятків тисяч вірних греко-католиків, засланих і розкиданих по всьому Радянському Союзі, особливо Сибіру, я після довгого роздумування вирішив vi plenipotentiariae communicatae et vi iurisdictionis metropolitarne[879] призначити наступних адміністраторів cum iuribus[880] екзарха:

1. Отця Василя Величковського, ЧНІ (протоігумена отців-редемптористів) як наступника владики Чарнецького для частини України з делегуванням тимчасових повноважень також на Білорусь.

2. Територія Росії була застережена для нижчепідписаного.

Величезна територія Сибіру географічно розділена на чотири частини: Західний, Центральний і Східний Сибір і Далекий Схід. Цей поділ я зберіг і в церковній сфері.

1. Для Західного Сибіру з осідком у місті Новосибірськ