Читати книгу - "Спомини"

2. Для Центрального Сибіру з осідком у місті Красноярськ був призначений адміністратором отець Ілля Блавацький,[882] священик Перемиської єпархії, 1911 року народження, рукоположений у 1935 році. Довгий час ми були з ним у тій самій тюрмі й таборі. Недавно він відбув другий 4-річний термін ув’язнення і повернувся до Красноярська.

3. Для Східного Сибіру з осідком в місті Іркутськ був призначений адміністратором отець Степан Ратич, священик Львівської архиєпархії, 1890 року народження, рукоположений у 1919 році, почесний крилошанин[883]. Через переслідування він змушений був покинути Сибір і повернутися в Тернопіль (Західна Україна). В Сибіру залишилося два священики: отець Антоній Сірецький,[884] 1881 року народження, рукоположений у 1906 році, та отець-редемпторист Орищук,[885] але жодного з цих двох я не призначив адміністратором, бо перший був на той час старий і слабий, а другий зазнає тяжких переслідувань, тому я не хотів погіршувати його становище цим призначенням.

4. Далекий Схід. З радянських часописів я дізнався, що Святий Престол створив там дієцезію, і думав, що призначено також і ординарія. Та незважаючи на таку звістку, на цих теренах ніхто й гадки не мав про існування церковного провідника, тож я призначив генеральним вікарієм отця Івана Пасіку[886] з осідком у місті Комсомольськ[887]. На жаль, він мусів виїхати до Тернополя (Західна Україна). На Далекому Сході залишилися кілька отців-василіян, але останніми часами я не мав від них ніяких відомостей. Можливо, їх заарештовано.

5. Для Казахстану, з осідком в місті Караганда, був призначений адміністратором отець Олексій Зарицький, священик Львівської архиєпархії, 1912 року народження, рукоположений у 1936 році[888]. У Караганді помер отець Пересипкін