Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Заткнись.

Відсахнувшись від ґратів, Джуліан засміявся і, закинувши неслухняне волосся назад до біса харизматичним помахом руки, промовив:

― Ти що тут робиш, Бекі-шпекі? Чув від тих двох бовдурів на вході, що ти здружилася із владикою демонів… дай-но згадаю, як його там… ― Джуліан чисто по-акторськи погладив підборіддя. ― Багряний провісник у морі… морі крові? Демонічної привабливості?

Та Бек, нервово оглядаючись, тут же затулила йому рот рукою. Хантер взявся безпорадно мугикати, а Бек процідила шепітним голосом:

― Я прийшла не для цього, чорт, Хантере! Я прийшла серйозно поговорити!

Відпустивши його рот, дівчина недовірливо глянула на хлопця. Попри її сумніви, він зробився серйозним доволі швидко. Взявся руками за ґрати і проговорив:

― Так що тебе цікавить, Баранчик Сью? Хочеш витягти мене звідси?

Бек видихнула.

― Зна-ачить, не хочеш… ― Хантер покосився на неї якось зовсім не зрозуміло, що дівчина не могла втямити ― він зараз використовує сарказм, чи говорить всерйоз.

― Хочу! ― викрикнула Ребекка. ― Але… послухай, я знаю, з тобою вже говорили…

― Так, зі мною багато хто говорив із цих ваших… ну, були двоє мега смішних типа, що в процесі посварились і побились, ― взявся перераховувати Джуліан, загинаючи пальці. Бек могла лиш спостерігати… і це, в принципі, анітрохи не дратувало її. Дівчина второпала, що встигла шалено скучити за цим хлопцем. ― Ще була дівчина-холод… здається, це в її володіннях ми знаходимось, але… кажу тобі, вона була така холодна, що мені здалось, що вона вилізла із рефрижератора… а ще її подружка із пшеничним волоссям. О, її ім’я я запам’ятав. Божественна мудрість. От тільки не розумію, в чому її мудрість і де тут божественність…

Бек засміялась. Але майже одразу знову посерйознішала:

― Хантере, ти знаєш, де Анна?

Джуліан, котрий зробився серйозним аналогічно швидко, відповів:

― Поняття не маю, ― він помовчав якусь мить, і Бек вже встигла пошкодувати, що запитала так зненацька.

― Сподіваюсь, ― тихенько пробурмотіла дівчина, відходячи від камери і притуляючись спиною до стіни, котра ще недавно викликала огиду, ― із нею все гаразд…

Джуліан мовчав. Бек не наважувалась поглянути на нього.

― Я так скучила за нею… ― іще через якийсь час зронила інфеністка.

Тоді прозвучав звук доторку Джуліанових кистей до ґратів, і роздався його голос:

― А ти змінилась, Баранчик Сью.

Бек різко стрепенулась, наче стіна раптово обдала її кип’ятком. Дівчина вирячилась на Джуліана так, наче він зараз проговорив якусь мега секретну таємницю або сказав щось до біса вражаюче.

― Не дивись на мене так, ― на мить засмівся Хантер, складаючи руки на грудях. ― Ти раніше не була такою, ― поглянувши на стелю, хлопець проказав: ― Ну, зрештою, шаленою ти була завжди. Це я про твоє бажання все контролювати. Але тоді, як ти тільки стала інфеністом, ти була дуже розгублена. Ти не знала, що робити. А зараз…

Бек раптово увірвала його:

― Гадаєш, зараз я знаю, що робити?

Ці слова прозвучали наче запитання до самої себе.

Але Джуліан зненацька відповів:

― Е ні, ти знаєш. Ти чудово знаєш, Ребекко Бенсон. Ти прощупувала ґрунт стільки часу, аби зараз стати тією, ким ти є. Ти і сама це розумієш. А ще… ― Джуліан раптом розреготався. ― Чорт візьми, відколи я навчився травити такі проникливі промови, під які в серіалі бракувало б тільки драматичної музички?!

Бек просунула руку крізь ґрати й штовхнула його у плече.

― Дурак… ― пробурмотіла дівчина, дивлячись собі під ноги.

Хантер якусь мить мовчав. Пройшло щонайменше п’ять хвилин, перш ніж він сказав:

― Я знав, що ти не будеш з Нейті-пейті.

Від згадки про Нейта Бек якось надто напружилася. Випроставшись, вона відійшла від камери, але в ту ж мить Джуліан простягнув їй в руки три шприца, заповнених біорозчином.

Дівчина витріщалась на них десь хвилину, ніби враз забула, для чого їх використовують, і Джуліан витягнув руку ще більше, приговорюючи:

― Ну ж бо, бери. Я захопив їх для тебе.

― Так і знав, що ти знову вплутаєшся у неприємності, ― зненацька роздався позаду низький холодний голос.

Бек рвучко озирнулася. На початку тюремного коридору виднілась постать Багряного провісника. Він був одягнений у чорне ханьфу, лиш деякі деталі якого виблискували золотом і червоними нефритами. Цього разу його одежа мала широкі рукави, що майже сягали підлоги, але, коли він склав руки на грудях, демонструючи могутність, з-під рукавів показались все ті ж золоті наручні.

Поважною ходою він рушив вперед, поволі наближаючись до Бек, котра так і застигла перед камерою Джуліана. Хантер вчепився руками в ґрати, намагаючись висунути голову, аби зрозуміти, хто ж там такий. Все-таки, на відміну від Бек, він не міг розпізнати Багряного провісника тільки по голосу.

Коли він наблизився, демонструючи могутність однією тільки осанкою і граційною ходою, можна було роздивитись деталі його образу. Ханьфу було повністю чорним, лиш середні і нижні одежі мали червоний і жовтий кольори відповідно. Їхні рукави виднілись з-під верхніх чорних, виставляючи напоказ також золоті наручні, на яких були гравіювання левової пащі і різних завитків. На пальці правої руки демон носив золотий перстень із червоним нефритом у формі овалу. Пояс цього разу був оздоблений рубінами, а вниз звисала нефритова підвіска із жовтою кісточкою, круглими нефритовими камінцями і чорними стрічками. Волосся Мін Чжень мав зібране, як зазвичай, у високий хвіст, але цього разу зачіску прикрашала вишукана золота заколка, прикрашена рубінами, як і пояс. Усе в цьому образі було величним, не потрібно було навіть знати, хто він такий ― образ говорив сам за себе ― перед цим чоловіком потрібно схилятися у поклоні.