Читати книгу - "Американська трагедія"

І Берчард зразу бере таку швидкість, що човен стрибає, мов дельфін. А Клайд дивиться на все мов уві сні — то з насолодою і надією, то немов крізь темну хмару жаху, — за цією пітьмою, може, вже впритул підкрались до нього арешт і смерть!

Незважаючи на всі його попередні міркування, йому тепер почало здаватись, що він зробив помилку, коли, не ховаючись, вийшов сьогодні вранці з лісу. І все-таки це було, мабуть, найкраще — інакше йому довелося б сидіти в лісі цілими днями, а вночі вибиратися на дорогу, що йде вздовж берега, і прямувати нею пішки аж до Шей-рона. На це треба було витратити два або три дні. І тоді Сондра, здивована і стривожена його запізненням, могла подзвонити в Лі-кург, почалися б балачки, розпитування про нього, які згодом могли б бути небезпечні.

Але тут, цього ясного дня, здається, немає і не може бути ніяких турбот, — принаймні всі інші такі безжурні… а в глибині його душі — холодний морок… І Сондра, в захваті від того, що Клайд з нею, раптом схоплюється, — в руці її, немов вимпел, майорить яскравий шарф, — і вигукує з веселою пустотливістю:

— Клеопатра пливе по морях назустріч… назустріч… та кого ж вона там зустрічала?

— Чарлі Чапліна, — підказав Тейлор, змушуючи човен несамовито стрибати, щоб Сондра втратила рівновагу.

— Ну і безглуздо! — відповіла Сондра, ширше розставляючи ноги, щоб стояти міцніше.

— Ні, ви теж не знаєте, Берчі,— додала вона. — Клеопатра мчить… м-м… знаю — на акваплані!

Вона закинула голову назад і широко простерла руки, а човен раз у раз стрибав, шарахаючи то вправо, то вліво, як зляканий кінь.

— Однаково вам не вдасться повалити мене, Берчі! От побачите! — крикнула Сондра, і Берчард, весь час змінюючи курс, почав різко, скільки вистачало сміливості, кидати човен з боку в бік, а Джіл перелякано закричала:

— Що ви робите? Ви хочете потопити нас всіх?

Клайд здригнувся і зблід, неначе його грім ударив. Йому раптом стало нудно і млосно. Він ніяк не думав, що доведеться так страждати і мучитись, йому здавалось, що все буде зовсім інакше. І от він блідне від кожного випадкового, неумисного слова. А що як йому доведеться зазнати серйозних випробувань… якщо несподівано з’явиться поліцейський агент і спитає, де він був учора і що знає про смерть Роберти… Адже він почне м’ятись, тремтіти, не зможе, мабуть, вимовити ні слова, і звичайно, викриє себе! Ні, він мусить узяти себе в руки, поводитися просто і весело… мусить… принаймні р цей перший день.

На щастя, всі були такі веселі і збуджені швидкою їздою, що, видно, не помітили, як приголомшив Клайда вигук Джіл, — і йому поступово вдалося знову набрати спокійного вигляду. В цей час човен підходив до «Казино», і Сондра вирішила закінчити подорож якою-небудь ефектною вихваткою: підстрибнувши, вона вхопилась за поручні пристані і підтягнулась на руках, тоді як човен прослизнув мимо і тільки після повороту причалив. І Клайда, якому була послана при цьому сяюча усмішка, нестримно потягло до неї — до люблячої, чарівної, великодушної, сміливої Сондри, — і, щоб бути гідним її усмішки, він схопився, допоміг Джіл піднятися по східцях пристані, а сам підтягнувся на руках і слідом за Сондрою швидко скочив наверх, намагаючись здаватися веселим і бадьорим. Але ця бадьорість була така ж фальшива внутрішньо, як правдоподібна зовні.

— От здорово! Ви справжній гімнаст!

І пізніше, на полі для гри в гольф, Клайд, керований Сондрою, грав так успішно, як дозволяли його недосвідченість і нестерпне хвилювання. А вона, захоплена тим, що вони разом, тільки вдвох, і в ході гри раз у раз потрапляють у тінисті куточки, де можна цілуватись, почала розповідати йому, що вона, Стюарт, Френк Гар-рієт, Вайнет Фент, Берчард і Вайолет Тейлор, Грент і Бертіна Кренстон, Харлей Бегот, Перлі Хайнс і Джіл Трамбал збираються на екскурсію на цілий тиждень. Вони вирушать у дорогу завтра вдень, — спочатку тридцять миль по озеру моторним човном, далі сорок миль автомобілем на схід, до так званого Ведмежого озера; там вони напнуть намети і поступово об’їдуть на байдарках береги озера, — там є всякі мальовничі куточки, відомі тільки Харлею і Френку. Щодня — на новому місці. Хлопці будуть полювати білок і ловити рибу на обід. А прогулянки при місячному світлі! І, кажуть, там є гостиниця, до якої можна дістатися човном. З ними поїдуть двоє або троє слуг і, ради пристойності, хто-небудь із старших. А прогулянки в лісі! І щоразу нагода для закоханих — катання на байдарці по озеру, довгі години вдвох! Вони будуть нерозлучні цілий тиждень.

І хоч події останніх днів могли б примусити його завагатись, він усе ж мимоволі подумав: що б не сталось, чи не краще поїхати з ними? Як чудесно, що Сондра так кохає його! Та й що йому робити інакше? Це дасть йому змогу виїхати звідси… далі від місця цього… цього… нещасного випадку. І якщо, припустімо, хтось шукатиме когось схожого на нього… що ж, його просто не буде в тих місцях, де б могли його бачити і говорити про нього… Ті троє зустрічних

Але тут же він збагнув, що ні в якому разі не можна виїздити звідси, не розвідавши якомога точніше, чи не підозрівають уже кого-небудь. Тому після гольфа, залишившись на хвилину на самоті, він спитав у кіоску про газети, але виявилось, що раніш як о сьомій або о-пів на восьму не буде ні газет з Утіки і Олбені, ні місцевої вечірньої. Отже, доти він нічого не знатиме.

Після сніданку всі купались, танцювали, потім Клайд разом з Харлеєм Беготом та Бертіною повернувся на дачу Кренстонів, а Сондра подалася в Пайн-Пойнт, умовившись пізніше зустрітися з Клайдом у Гаррієтів. Але весь цей час Клайд напружено думав, як йому при першій нагоді дістати газету. Якщо не вдасться зайти сюди сьогодні ввечері по дорозі від Кренстонів до Гаррієтів і добути всі газети або хоч би одну, то він повинен примудритися потрапити в це «Казино» завтра зрання, до від'їзду на Ведмеже озеро. Він мусить дістати газети. Він мусить знати, чи говорять що-небудь — і що саме — про потонулу пару і чи почалися розшуки.

По дорозі йому не вдалося купити газети: їх ще не доставили. І коли він прийшов до Гаррієтів, там теж не було ще жодної газети. Але через півгодини, коли він разом з усіма сидів на веранді і весело розмовляв (хоч думав весь час