Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська 📚 - Українською

Читати книгу - "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"

679
0
19.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кращий друг мого чоловіка" автора Тая Смоленська. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 101
Перейти на сторінку:
Глава 8

Незважаючи на побоювання, що я не зможу заснути вночі, в сон провалююсь варто голові торкнутися подушки. Швидше за все позначається втома, нервова напруга, а також безсоння минулої ночі.

Вранці я прокидаюся від чоловічих голосів та звуку мотора. У кімнаті ще темно, я намацую під подушкою телефон. Так і є - лише п'ята ранку.

Я сповзаю з ліжка і підходжу до вікна. У дворі, блискаючи фарами, стоїть мій автомобіль. Його таки полагодили, що не може не радувати.

Я здригаюся від прохолоди і повертаюся під ковдру. Думаю про те, чи варто мені поїхати не попрощавшись з Максом, чи це буде справжнє свинство. Цікаво, чи він почув мою останню фразу про зраду чоловіка?

Коли у дворі вщухають звуки, а кроки Самойлова проносяться повз мою кімнату і зникають у сусідній, я все ж таки вирішую що час готуватися до від'їзду.

Одягаюся, тихенько прослизаю коридором у ванну кімнату. Вмиваюсь і йду на кухню. Нашвидкуруч готую сніданок на дві людини, забираю з холодильника свій пакет з продуктами з магазину та виношу в коридор під двері, щоб не забути. Туди ж вирушає моя сумка з одягом.

- Прокинулася вже? – я здригаюся від звуку голосу чоловіка. Зовсім не помітила, як він підійшов.

- Так, доброго ранку і дякую за машину. Я бачила її на подвір'ї, - незграбно тупцюю на місці, не наважуючись підняти погляд через вчорашню нашу суперечку.

- Радий був допомогти. Ключі на тумбочці, - кивком вказує праворуч.

- Я сніданок приготувала, ще не їла, на тебе чекала.

- Чудово, ходімо.

Незручність між нами стає майже відчутною. Максим дивиться то на мене, то на їжу у тарілці. Я так само потай спостерігаю за тим, як він їсть.

- Щодо вчорашнього, - відсунувши від себе тарілку, прокашлюється віе та починає говорити, і я застигаю з вилкою в руці. - З чого ти взяла, що Іван тобі зраджує та ще й з Вороніною? Це ж маячня. Мені здається, ти щось не так зрозуміла.

- Все я так зрозуміла, - підводжу на нього погляд. - Запитай у свого друга сам, може тобі з подробицями розповість, - з презирством, яке відноситься до мого чоловіка, випльовую я.

Максим  стискає губи в тонку лінію.

- Допустимо ти маєш рацію. Що ти збираєшся робити далі? Переховуватись від нього поки не знайде тебе?

- Подам на розлучення, - ця фраза вилітає з мого рота так спритно, що я сама дивуюсь їй.

Насправді, навіть після того, як я здогадалася про його зраду, думати про розлучення було надто важко. Мої думки були швидше: а раптом я погарячкувала? А що коли це збіг? А як жити далі, якщо останні роки я жила та дихала тільки чоловіком?

Але ось ці слова сказані вголос і я розумію, що це єдине правильне рішення у цій ситуації.

- Він знає?

- Ні, - хитаю головою. - Не кажи йому поки що. Мені потрібен час щоб охолонути і прийти до тями. Це, знаєш, непросто – дізнатися, що твоя кохана людина тобі зраджує.

Мої губи кривляться в посмішці і я опускаю погляд, тому що знову хочеться плакати.

- Я зрозумів. Але не гарячкуй. Може, все зовсім не так. Ти ж не тримала над ними свічку?

Я хитаю головою.

- Не рубай з гаряча. Я спробую поспостерігати за цими двома, може ти все ж таки помилилася у своїх здогадах. Якби у Вані з'явилася коханка, думаю, він би переді мною обов'язково похвалився.

- Твої слова обнадіюю, - фиркаю я. - Але насправді я думала, що ти знаєш про все. Просто покриваєш його.

- Повір, якби я знав, то ти зрозуміла б це по його обличчю. Я б добре врізав йому. Не хочеш у мене залишитися? - різко переводить він тему і чекає на мою відповідь. - Я все одно їду назад до міста і раніше ніж через два тижні не повернуся. Тут є все необхідне, тобі буде комфортно.

- Дякую за пропозицію, але ні.

- Куди ти поїдеш? До батьків?

Я невиразно знизую плечима.

- Кудись.

Він розуміє, що я не хочу говорити, де збираюся перечекати «гострий момент», тому не дошкуляє і не задає мені більше запитань.

- Ти коли їдеш?

- Доїм і, напевно, виїжджатиму. Тут недалеко, їхати недовго. Хоча, - я знімаю з блокування телефон і перевіряю час, всього пів на сьому ранку, - ще півгодини почекаю, занадто рано, ключі не заберу.

- Добре, може тобі із собою кілька банок закруток дати? Огірочки? – дивиться хитро на мене. Помітив як я вчора уплітала їх.

- Не відмовлюся, - усміхаюся я. - Надто вже люблю їх, а таких смачних сто років не їла.

- Обов'язково передам твою похвалу Віці, - він піднімається зі свого місця. - Чи можна на твоєму телефоні ліхтариком скористатися? Мій сів, а у підвалі лампочка перегоріла.

Я з побоюванням дивлюся на нього, накриваю телефон долонею. Максим, здається, прочитав мої думки, бо каже:

- Не бійся, я не збираюся нікому дзвонити та надсилати повідомлення з твого телефону. Хотів би повідомити Івану де ти, написав би зі свого чи вчора під час розмови здав тебе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 18 19 20 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"