Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"

– Який сюрприз! – обіймаю його і запрошую всередину. – З чим завітав?

– Скучив, – відповідає. – Нічого собі! У тебе з’явився хлопець?

Яр здивовано витріщається на квіти, а я усміхаюсь. Як же добре, що він не прийшов годину тому. Одразу й познайомився б із ним. 

– Можливо, – кажу. 

– І хто він? Я його знаю? – Яр миттєво вмикає в собі старшого брата і хоче знати все. 

– На щастя, ні, – сміюсь.

– І що це означає? – хмуриться. – Мені твоя відповідь не подобається.

– Та заспокойся ти! Він хороший. Тобі не варто хвилюватися, – кажу. – Давай краще про дещо інше поговоримо. У мене є одне питання до тебе. 

– Яке питання? – хмуриться Яр. 

– Ти знаєш, хто такий Влад? – питаю прямо. 

– Ні, не знаю, – замислюється. Здивування Яра здається мені щирим. Невже він дійсно не в курсі? – А хто це?

– Цей молодий чоловік підійшов до мене на дні народженні тата. Я його відшила, а через день ми типу випадково зустрічаємося в кафе і він кличе мене на побачення. 

– Я не розумію, до чого ти ведеш, – ще більше хмуриться брат.

– Я не вірю у випадковості. Цей Влад не просто так до мене підійшов, – пояснюю. – Я думаю, що його підіслав мій татко або хресний. 

– Та ні! – випалює Яр. – Цього не може бути!

– Думаєш? – питаю. Брат замислюється. Я розумію, що він довіряє своєму батькові. Я також довіряю Олегу, але… щось не складається у мене в голові. 

– Добре, я спробую поговорити з батьком, – відповідає. – Щоб остаточно розвіяти твої божевільні припущення. 

– Чудово! – усміхаюсь та обіймаю Яра за шию. 

– А тепер розповідай, що це за щедрий кавалер, який такі букети тобі купує! – випалює серйозним тоном. 

Я тільки очі закочую на це прохання і цілую брата в колючу щоку. 

– Не дочекаєшся, – кажу серйозним тоном. – Це моє особисте життя, братику. Я не готова ділитися ним навіть з тобою. 

Якщо Яру неприємно, то він цього не показує. Я дуже сподіваюсь, що він розуміє мене і не буде змушувати до чогось. Навіть якщо навколо мене багато впливових чоловіків, це не означає, що я не маю права на особисте життя. 

Коли Яр йде, я сідаю за навчання. Скоро заліки, до яких треба готуватися. Навчаюсь я добре і в майбутньому хочу знайти гарну роботу. Без допомоги хресного чи батька. І головне – абсолютно протилежну їхньому виду діяльності. 

Наступного ранку зустрічаюсь з Євою біля універу. До початку пар є ще трохи часу, тому вирішуємо випити кави, і я розповідаю їй про чергову зустріч із Владом. 

– Може, Яр і не знає про план власного батька. Він точно буде проти того, щоб одружувати тебе заради матеріальної вигоди, – розмірковує Єва. 

– З його реакції я зрозуміла, що він дійсно не в курсі того, що відбувається, – кажу. – До речі, є ще дещо що я тобі не розповіла. 

– Мені вже страшно, – хмикає Єва. 

Я таки наважуюсь розповісти їй про Алекса. Хочу почути її думку щодо наших з ним стосунків, якщо їх можна так назвати. Звісно ж, Єва шокована, а ще – трохи ображена, що я одразу все не сказала. 

– Я вже хочу його побачити! – випалює, поки йдемо в аудиторію. – З твоїх слів, він дуже гарячий. 

– Алекс – неймовірний, – кажу щиро. – І хоча я зовсім його не знаю, є таке відчуття, що ми знайомі вічність. А ще мені добре з ним та спокійно.

– Та ти закохалася, подруго! – крик Єви чують одногрупники, і мені доводиться шикнути на неї. – Пробач! Але ж це правда! Хоча, якщо так подумати – у такого чоловіка гріх не закохатися. 

Єва впродовж усього дня не дає мені спокою. Вона вимагає, щоб я зробила фото Алекса, або ще краще – познайомила їх. Чомусь другий варіант мені не сильно подобається, тому обираю перший. 

Коли пари закінчуються, вирішую поїхати у дитячий будинок, де часто буває Світлана і якому допомагає хресний. Люблю проводити час з дітками. Я розумію їх, адже сама практично сирота. 

Та коли залишаю будівлю, помічаю на парковці Mercedes Олега – і всередині щось неприємно стискається. А що, коли він дізнався про Алекса? Хресний точно не зрадіє появі у моєму житті іншого чоловіка. 

Його водій чекає біля задніх дверей і, тільки-но наближаюся, відчиняє їх для мене. Сідаю всередину і цілую хресного в щоку.  

– Чому ти тут? Сталося щось? – питаю. 

– У тебе з’явився хлопець? Хто він? – питанням на питання відповідає. Як я й говорила, Олег щасливим не виглядає. 

От мені цікаво, звідки він про хлопця дізнався – від Яра, чи все-таки від Влада?