Читати книгу - "Прокрастинація"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минули роки, перш ніж Кортні усвідомила, що її прокрастинація в студентські часи була якось пов’язана з її реакцією на батьківський контроль над її життям. Вона зростала з відчуттям, що у неї немає власного життя, бо мама вибирала, чим їй займатися, а батько приймав рішення щодо її майбутнього. «Я відмовлялася робити те, чого хотіли вони. Сумно те, що я насправді хотіла добре вчитися і чогось досягти в житті. Тоді я не вірила, що можу і досягати успіхів, і зберігати самоповагу водночас. Якби я була впевненіша у власній незалежності, мені не довелося би так тяжко працювати, аби довести її. Шкода, що я тоді не вірила, що добре вчитися не обов’язково означало бути під батьківським контролем».
Прокрастинуючи, Кортні відмовилася від можливості зробити професійну кар’єру, щоб довести, що вона може протистояти батьківським спробам керувати її життям чи присвоювати собі її успіхи. Але поведінка Кортні насправді не була незалежною, адже вона ухвалювала рішення, відповідаючи на поведінку своїх батьків: хоча вона й не робила того, чого хотіли від неї батьки, вона не робила і того, чого хотіла вона сама. Пізніше Кортні почала жалкувати, що її потреба доводити власну автономність тиснула на неї і силувала її. Зараз, у віці за тридцять, Кортні може піти якимось новим шляхом, але вона багато про що шкодує.
Таємна боротьба
Коли в житті людини потреба автономності важливіша за все, процес ухвалення рішень та зобов’язання бути з однією людиною чи займатись однією діяльністю можуть даватися дуже важко. Розпочинати серйозні стосунки, викладати свої думки на папері або приймати ділове рішення може означати виставити свої інтереси перед усім загалом, щоб ваші вподобання побачив увесь світ. Але, коли ви це зробите, ви якоюсь мірою перестанете бути господарем власного життя. Прокрастинатори, які бояться програти в боротьбі, відчувають себе вразливими, коли показують іншим, чого вони хочуть, що думають і що відчувають. І вони переймаються не тим, що люди про все дізнаються і вважатимуть їх до чогось неспроможними чи занадто в чомусь хорошими, а радше тим, що вони стануть безвладними і хтось безжально тиснутиме на їхні слабкі місця. Схоже, що боротися таємно — це значно безпечніший спосіб дії. Або бездіяльності.
Джеремі, який відкладає на потім усе — й особисте життя, і прийняття рішення щодо власної кар’єри, — описує свій досвід так: «Я думаю, що життя — це як гра в покер. Перед тим як зробити свій хід, я хочу дізнатися, які карти на руках у іншої людини. І поки я цього не знаю, я щільно притискаю свої карти до грудей і стараюся нічого не показувати. Тому я не запрошую жінку на побачення, поки не зрозумію, що вона справді цікавиться мною. Я відмовився від пропозиції щодо іншої посади, бо не хотів, аби люди знали, який відділ мене насправді цікавить. Я не поспішаю ухвалювати будь-яке рішення, бо щойно я зроблю вибір, я відмовлюся від своєї посади, і хтось може цим скористатися».
Прокрастинувати в ухваленні рішень і взятті на себе зобов’язань може бути непрямим способом самозахисту, адже люди точно не знають, яка ваша позиція, і не можуть вас на цьому підловити. Щойно ви приймете рішення або візьмете на себе зобов’язання, вам може здатися, що ви в пастці або під загрозою. Відчуття безпеки, яке давали вам таємничість і невловимість, кудись зникає. І здається, що єдиний спосіб, яким ви можете захиститися, — це уникати будь-яких зобов’язань, як великих, так і малих. Тому буває, що найменший натяк на те, що хтось може вас контролювати, змушує вас перемкнутися на щось інше. Ваша втеча завжди з вами.
Прокрастинатори, які уникають відкритої боротьби, не хотіли б, аби хтось знав, що вони борються за владу, бо, якщо хтось дізнається про це, вони ризикують показати свою слабкість і вразливість, і цим підвищити ризик програшу. А коли ви боретеся таємно, ваш опонент не знає, що зараз відбувається битва, тож він має менше шансів спрямувати проти вас свої зусилля. Ваші шанси на перемогу зростають.
До того ж таємна боротьба дає вам змогу робити вигляд людини, що співпрацює з іншими, і так зберегти образ «хорошої людини». Насправді, ви можете бути страшенно неприємним для інших людей, але, коли ви не демонструєте цього прямо, вони не можуть вам дорікнути цим. Візьмімо, до прикладу, Тома: чи йдеться про замовлення по роботі, чи про вирішення справ для його дівчини, Том ніколи не вкладається в графік. Оскільки він також дуже зайнятий і перевантажений, то завжди знаходить переконливі виправдання своїм спізненням. Його графік був настільки заповненим, що він ніяк не міг зробити цього раніше. Томові насправді так соромно за його затримки, що він потім дуже щедро пропонує відшкодувати це, тож більшість людей проковтують своє роздратування й намагаються бути привітними попри всі незручності. Врешті-решт Том стає неприємним у квадраті — він постійно підводить інших людей і ніколи цього не визнає.
Якщо ваша боротьба неявна, то навіть якщо хтось виступить проти вашої поведінки зі словами, що ви ускладнюєте виконання проектів або що ви проявляєте ворожість, ви можете це заперечити. Врешті-решт ви ж насправді не зробили нічого, що явно демонструвало би ворожість чи бажання конкурувати: ви просто не вклалися в терміни. І ви можете звернутися по допомогу до давньої подруги — прокрастинації, заявивши, що ви просто дуже неорганізовані й не слідкуєте за часом, і тому не змогли зробити все, що хотіли. Так ви не лише можете приховати свої справжні почуття, а й заявити, що контролювати свою поведінку вам не до снаги. Якби ви змогли впоратися вчасно, ви би зробили це, але, схоже, прокрастинація завжди бере верх над вами. Це не ваша провина! Це все прокрастинація! Ви показуєте людям свою прокрастинацію і не зізнаєтéся, що ведете боротьбу.
Прихована сутність прокрастинації також може захищати вас від визнання сили вашого гніву. Непрямо висловлювати гнів може бути вашим способом тримати емоції під контролем. Можливо, ви переконалися, що вам варто тримати всі свої почуття в таємниці. Будь-який вияв роздратування чи гніву свідчитиме про те, що люди можуть вас дістати, що хтось може смикати вас за мотузочки. І тоді ваш противник знатиме, як допекти вам наступного разу.
Філософія захисту
Незалежно від того, чи прокрастинацію використовують у невеликих сварках чи для ведення повномасштабної війни, люди, які найбільше переживають про перемогу або поразку в боротьбі, схоже, роблять кілька важливих припущень про світ і свою здатність впливати на нього.
Світ — це непередбачуване місце. Прокрастинатор у бойовій
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прокрастинація», після закриття браузера.