Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

13 .

Здається, що 13-й рівень не такий вже й вражаючий...

Охоронна група з . Полюю на цих хлопців вже тиждень. Здається, сьогодні наш щасливий день.

.

Охоронець з цікавістю глянув на її вбрання, але зосередився на своїй каменоломні.

.

Не знаю, що таке і хто саме на кого полює, але принаймні ці хлопці не вбивають випадкових людей.

Я можу допомогти,—сказала вона.

.

Охоронець попросив її залишитися позаду команди. Поволі вони почали повзти до людей, яких вона бачила раніше. Запах крові посилювався. Тепер вони були всього за двадцять метрів від них. Шукачі пригод мали дозорців, які сканували свої сліпі зони, поки інші грабували фургони, тому, як тільки група покинула прикриття підліску, Ілея вирішила, що їх помітять за лічені секунди. Охоронець подавав кілька сигналів руками.

.

Двоє охоронців випустили стріли, а мерехтливе хвилеподібне спотворення почало збиратися навколо двох магів. Навіть з такої відстані Ілея могла сказати, що це викликано спекою. В одну мить стріли були випущені, і незабаром дві палаючі вогняні кулі полетіли від магів, як кулі.

Один бандит одразу ж перекинувся, стріла висунулася з його горла, викликавши новий фонтан крові. Інший упіймав стрілу в плече і спіткнувся назад. Одна з вогняних куль врізалася в кремезного чоловіка з плямистою бородою, і він з криком спустився вниз, коли його кінцівки були підпалені. Інше закляття кинулося на стрункого шукача пригод із вигнутими кинджалами на талії. Він з легкістю покотився під вогняний снаряд.

Шум наповнив вуха Ілеї, а бойові кличі здригнули повітря навколо неї. Охоронці кинулися в атаку, коли посипалося ще більше стріл і вогняних куль. На секунду приголомшена кривавою бійнею, Ілея почала будувати план.

Я не буду використовувати жодних навичок, лише удари і, можливо, лікувати своїх союзників. Не варто занадто багато розповідати про свої здібності, не знаючи більше. Її плащ трохи розвіявся позаду неї, вона побігла за охоронцями. Навколо неї вирувала битва. Мечі блимали в сонячному світлі, а стріли стукали в землю і плоть. Запах диму і вогню, змішаний з кровю, проникав у повітря.

Ілея не злякалася. В оточенні чужинців і ворогів, у невідомому світі з людьми, які, здавалося, стрибнули прямо зі сторінок фентезійного роману, вона не відчувала нічого, крім захоплення. Незважаючи на те, що вона поняття не мала, де вона і що відбувається, вона відчувала, що опинилася саме там, де мала бути.

Перестрибнувши через скелю, за якою вона присіла навпочіпки, Ілея виявила, що стоїть на дорозі. Озирнувшись, вона ледве ухилилася від стріли, яка пролетіла повз її стегно.

!

— Ти блядь!

.

Ілея вже бігла до нападника, коли той витягнув і випустив ще одну стрілу. Чоловік мав товстий шрам на підборідді і почорнів усмішкою, коли стріла попливла до неї.

Ухилившись праворуч, Ілея опинилася поруч із сутичкою один на один між одним із охоронців, непристойно високою жінкою з клеймором, і брехливим чоловіком, який раніше ухилявся від вогняної кулі.

Пройдисвіт встиг встромити свій кинджал у біцепс охоронця, який відповів важким помахом свого клеймора. Лезо прокололося крізь розбійника, коли його плече розкололося. Кров бризнула і на обладунки охоронця, і на обличчя Ілеї.

Людська кров. На її обличчі була чужа кров.

Швидкий крик вирвався з її легенів, коли вона впала назад від шоку, вдарившись об фургон. Охоронець ледве помітив її, коли вона шукала свою наступну ціль, її блискучі металеві обладунки тепер забризкали червоним.

Її почуття були перевантажені, Ілея намагалася заспокоїти дихання, ледь не гіпервентилюючись. Не в змозі відірвати очей від новоспеченого трупа, що стояв перед нею, вона заплющила їх. Затуливши вуха руками, вона просто сиділа, на очах у неї виступали сльози. Вона думала, що готова до цього. Але справжня битва не була схожа на спаринги в спортзалі.

!

Давай, Ілея, рухайся! Ти помреш тут, якщо цього не зробиш!

.

Опанувавши себе, вона побігла назад до великого каменя, за яким сховалася раніше, і перестрибнула через нього. Відступ здавався найрозумнішим варіантом. Вона не могла дозволити собі знову замерзнути.

.

Повернувшись до магів і лучників, з якими вона починала, вона просто стояла, спостерігаючи за різаниною здалеку, поки її серцебиття барабанило в грудях. Маги перестали використовувати вогняні кулі, ймовірно, через шкоду від бризок, яку завдавали атаки, і хоча лучники все ще стріляли стрілами, вони ставали більш вибірковими, оскільки їхні сагайдаки закінчувалися.

.

Заспокоївшись, очі Ілеї трохи заблищали. Минуло десять хвилин, і шум припинився. Запах не зник, гірший, ніж раніше. Рука на плечі розбудила Ілею від запаморочливого стану.

Перший бій, чи не так? Вибачте, але минулого тижня наш цілитель отримав травму, і нам тут потрібна ваша підтримка. Як ти думаєш, чи зможеш ти творити свою магію?

.

Ілея підняла очі і побачила одного з магів, що стояв поруч з нею. Заплющивши очі на пару секунд, вона квапливо кивнула.

?

— Ти можеш ходити сама?

.

Вона знову кивнула на його запитання. Він попросив її піти за нею, і вона це зробила. Намагаючись не надто придивлятися до трупів навколо себе, вона стала на коліна поруч з охоронцем з величезним порізом на стегні. Чоловік лише буркнув, кивнувши їй.

.

Активувавши закляття Реконструкції, її рука засяяла блідо-блакитним світлом. Вона доторкнулася до його ноги і дивилася, як рана затягується. Кров перестала литися, і поволі поріз зник. Вона була занадто контужена, щоб дивуватися магії, яку вона щойно зробила. Але не встигла вона закінчити, як її зупинила груба, мозолиста рука.

.

Мені цього досить. Збережи свою ману для інших.

.

Чоловік ще раз кивнув їй, а потім відкинувся на спинку крісла і заплющив очі. Продовжуючи перебувати в своєрідному тумані, Ілея зцілила ще трьох людей, яким загрожувала безпосередня небезпека. Ніхто з охоронців, здавалося, не загинув.

.

Вона виймала стрілу з руки особливо волохатого охоронця і застосовувала своє зцілення, коли отримала сповіщення.

3

Реконструкція дінь досягла 3-го рівня

.

Я думаю, що це всі. Спасибі.

.

Простягнувши їй руку, охоронець, який першим заговорив з нею біля кущів, назвав своє імя разом із втомленою посмішкою.

Мене звати Дейл. Ви врятували нам дороге зілля,