Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Пазурі Дракона, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пазурі Дракона" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 37
Перейти на сторінку:
Частина 15. Нічний перекус

Дійшовши разом до їдальні ми, в пошуках їжі, відчинили всі холодильники і вже мало не довели кухаря до білої гарячки. Будучи послані до біса і викинуті з загальної обідньої зали, я важко зітхнула.

Ти все з мого холодильника доїв? – сумно запитала я. Хмммм… так. Пробач, мала. Доведеться чекати до ранку. - винувато відповів Рексар, подумавши, що треба буде купити дівчинці їжі і забити її холодильник, а то й так одна шкіра та кістки. Голодний? - трохи подумавши запитала я, підморгнувши. Що ти вже задумала, і що нам за це буде? - засміявся чоловік, побачивши мій погляд.

Я знизала плечима і пішла коридором, а Рексар слідом побіг за мною.

Ти весь час тепер хвостиком за мною ходитимеш? - запитала я, виходячи з воріт комплексу. Ага. - відповів він. - І хочу тебе засмутити. У цьому лісі звірів не водиться, якщо вже ти вирішила влаштувати пікнік з дичини. О правда? - я награно здивувалася, але продовжила йти до лісу. - Що ж, тоді ти можеш іти назад на базу і чекати сніданку, сподіваючись, що кухарі не плюватимуть у нашу їжу. І лишити тебе одну, в темному страшному лісі? - він засміявся. - Мені моя лицарська честь не дозволить! Лицарська честь... - перекривляла його я. - То звідки ти, лицарю? Із Гімалайських лісів. А як ти дізналася, що я барс? – з цікавістю запитав Рексар. За манерами, рухами, очима. - відповіла я і помітивши його запитальний погляд додала. - Коли ти злишся, вогонь у твоїх очах біліє, а зіниці звужуються, як котячі. А ти бачила як я злюсь? - посміхаючись, спитав він. Можна і так сказати. - відповіла я, з'їжджаючи з теми.

Ми йшли лісом. За вітром я зрозуміла що урвище недалеко і ще трохи побродивши між деревами ми вийшли на невелику галявину.

І що тут? - Рексар пройшов уперед. - Кіро, виявляється ти теж знаєш кілька затишних містечок! Обережно! - вигукнула я, але чоловік уже встиг вдаритися головою. Чорт! Що це?! - він потирав чоло.

Я ввела код доступу на своєму браслеті і на місці галявини утворився глайдер, який до цього був невидимим.

Ваааааау! – Рексар відійшов на пару кроків і оглянув корабель. - Маленький, як на мене, але які технології… Ходімо. Дивись корабель мені слиною не заляпай. - сказала я, відкриваючи шлюз і залізла всередину.

Чоловік наслідуючи мій приклад теж увійшов. Пройшовши до каюти я відкрила однин з ящиків і дістала звідти упаковки із сушеним м'ясом, кілька пляшок води та упаковку шоколаду.

Кіро, а Джай знає про твій сховок, чи мені доповісти про невідомий глайдер у лісі та вторгнення на базу? - жартівливо спитав Рексар. А я подивлюся ти не голодний. - невдоволено рикнула на нього я, але на запитання не відповіла.

Вийшовши з корабля, я залізла на дах і сіла там, розклавши їжу. Діставши з упаковки м'ясо я відкусила і дала упаковку, що залишилася, Рексару, який саме сідав поруч.

Кіро, що ти тут робиш? - через якийсь час спитав мене чоловік. - Ти так гучно і показово пішла, з Джаєм посварилася, діл наробила. А тут я прилітаю із завдання, Джай мені каже що у храмі Ізіди тоді була ти. Я вже подумав, що полювання на тебе відкрили. А тут бачу як ти блукаєш коридорами, з Русланом тренуєшся, якесь обладнання ночами в комплекс тягаєш. Навіщо тобі це? І чому тебе Джай не прибив під час зустрічі? Рексаре, чому ти розпитуєш? - втомлено запитала я, подивившись на нього. Цікаво. Тепер ти моя проблема, і я повинен знати. Та й, до того ж, я тобі розповів про свою батьківщину. - він знизав плечима і ліг на даху, дивлячись на зірки. Ну, не секрет, що ми з Джаєм давно знайомі. Довше, ніж ти думаєш. Я йому про це лише нагадала. - почала розповідати я. - За косяки свої я вже відгребла, але не хвилюйся, ворогів від цього в мене менше не стало. А тут я… хммм… Навіть не знаю. Мені просто нудно, от і сиджу тут поки не набридне. Поліпшую спорядження, тренуюся, іноді відлітаю на свої завдання, коли ніхто не бачить, підбішую Джая з Русланом. А тепер і тебе за компанію. - я доїла свій шматок сушеного м'яса і запила водою. А навіщо підбішуєш? - посміхаючись, спитав Рексар, подивившись на мене. Щоб не розслаблялися. - я знизала плечима, посміхнувшись. - Гаразд, ходімо. Допоможеш мені дещо захопити з собою? Хочеш, щоб і я під роздачу потрапив? - він засміявся і зістрибнув з даху глайдера. - Одній в казематах нудно? На кшталт того. - відповіла я, застрибнувши в глайдер і подала Рексару пару невеликих ящиків. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 18 19 20 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пазурі Дракона, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пазурі Дракона, Kira Night"