Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Джекпот, Анна Харламова 📚 - Українською

Читати книгу - "Джекпот, Анна Харламова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джекпот" автора Анна Харламова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 38
Перейти на сторінку:
Глава 19


 «Господи, як вона прекрасна,
 і навіть не підозрює про це!»

Редкліфф
«Питання довіри»

 

 

Глава 19.

   Вікторія радісно готувала на новій плиті сніданок на двох. Це було приємно, та так по-сімейному, що їй закортіло крикнути:
   — Я кохаю тебе!
   Дмитро стояв у ванній та голив обличчя, коли почув її слова. Усміхнувшись, він продовжив своє заняття, щоб скоріше вибігти з ванної, і захопивши її в обійми, - теж зізнатись у почуттях.
   Вікторія розкладала тарілки, коли відчула, як сильні руки, захоплюють її у вир ніжності та турботи. Вона нахилила голову на бік, коли відчула його губи на своїй шиї, а потім він обпік її своїм гарячим диханням, - промовивши:
   — І я кохаю тебе, моя Ягідко… — Поцілувавши її вдруге, він розвернув її до себе обличчям.
   — М-м-м ти поголився! — Вона провела своїми пальчиками по його обличчю і додала: — Тепер не будеш мене колоти…
   — Де саме?... — Його очі спалахнули бажанням і первісним голодом.
   — Скрізь… — Зашарілась вона.
   Він нахилився, і ніжно поцілував її м’які, рожеві, ягідні вуста. Її відповідь – одізвалась миттєво.
   Поєднання їхніх сердець та ейфорія, яку виказували мурашки на тілах, - відводила їх в особливий світ,… світ кохання.
   Відірвавшись одне від одного, вони щасливо усміхнулись.
   — Я чув неймовірний аромат, навіть у ванній. Що ти готувала? — Він подивився через її плече.
   — Омлет та кава… нічого особливого. — Знизивши плечима, вона вдихала, дійсно щось особливе, - аромат його шкіри та пінки для бриття. Справжній чоловічий аромат, - справжнього чоловіка.
   Невже в моїй ванній голився чоловік?... Невже, я снідаю не одна?... Невже, я насправді проводжу такі ночі, які я читала лише у книгах?... Так – це все відбувається зі мною!
   Вікторія нишком усміхнулась своїм думкам.
   — Про, що ти думаєш? — Його очі примружились у пошуках відповіді на її обличчі.
   — Про те, що мені пощастило зустріти тебе. — Вона говорила це з дивовижно щасливою усмішкою.
   Дмитро глитнув клубок, який зробив його горло вузьким.
   Я козел! Козел, який обманює найпрекраснішу дівчину у світі. Я обманюю ту – яку покохав усім серцем.
   — А ти, про що замислився?
   — Про те, що це мені пощастило. Я кохаю тебе, - ти це знаєш?... — Він дивився у її щасливі очі, які мерехтіли вогниками.
   — Знаю. — Вона ще ширше усміхнулась. — А я кохаю тебе. — Вона притулилась щічкою до його грудей, і промуркотіла від задоволення.
   — До речі… Твій омлет… кава… Це особливо… повір. Для мене все, що ти робиш – особливо. Ти особлива.    — Це особливо… повір.    — Це особливо… повір. Він поцілував її волосся, вдихаючи аромат кави та кориці.
   Вона знову солодко промуркотіла, а потім весело промовила:
   — Нумо, снідати!
   — Залюбки.
  
*******    *******     *******     *******     *******

   Дмитро знову залишився вдома, але мовляв Вікторії, що сьогодні у нього нема зміни. Коли він зачинив за нею двері, - одразу подзвонив на фірму з якою домовлявся напередодні за вікна, а потім подзвонив Євгенії Миколаївні, - і запевнив, що все буде на вищому рівні. Її контакти, які він знайшов перед тим, як домовитись за вікна і все це влаштувати. Тож тепер, він сидів і чекав, коли прийдуть робітники.
   Сьогодні в нього особливі плани на вечір. Він знову побуває в домівці, яку збудував ще його дід для бабусі. Сьогодні він відведе своє кохання туди, де розпочиналося подружнє життя його дорогих людей. Йому кортіло привести Вікторію у дім, який, як він сподівався буде знову в його руках, і в якому вони будуть проводити свої вихідні і нестримно кохатися,… і раз у раз – доводити своє кохання одне одному.
   Зараз він не може розповісти Вікторії, що це його будинок, але скоро… дуже скоро все зміниться, і він хотів вірити, що вона все зрозуміє. Зрозуміє і пробачить.
   У двері постукали, повернувши його таким чином на землю.
   Це були робітники.
   Робота почалась через десять хвилин, і завершилась через дві години.
   Дмитро пройшов по квартирі, оцінюючи тепло та затишок, які дарували нові пластикові вікна.
   Тепер тобі, моя Ягідко – буде тепло… Нам буде тепло… Особливо тоді, коли ми будемо кохатися…
   Дмитро усміхнувся і потерши руки, почав розмірковувати, як краще добратися до заміського будиночка.
   Що ж мені вигадати на цей раз?...
  
                                                        *******

   Вікторія усміхнулась, стоячи біля вітрини з білизною. Вона заслужила на такий собі подаруночок на свята… і Дмитро заслужив на такий… подаруночок…
   Увійшовши до магазину, вона нерішуче пройшлась пальчиками по вішалках з поясами для панчішок. У неї ніколи такого не було і вона не знала, як на собі таке подавати. Проте – пора починати звикати до нових експериментів. І це буде з сексуальної білизни.
   — Вам допомогти? — Запитала білявка з блакитними очима.
   — Ще… не знаю… — Зніяковіло усміхнулась Вікторія.
   — Щось пікантне обираєте? — Дівчина повела грайливо бровою.
   — Так. Проте, щось не занадто дороге. — Опустивши очі на цінник на один із поясків, вона очманіла.
   — Щось підберемо. — Широко усміхнулась білявка.
   Вікторія не повірила в те, що з її грошима можна підібрати щось в цьому магазині, але все ж таки усміхнулась, і хитнула головою.
   — Сподіваюсь.
   — Який колір?
   — Чорний. — Вікторія обернулася довкола, і побачила гарний мереживний комплект: бюстгальтер; трусики; пояс та панчішки. Вона навіть боялась уявити, а тим паче, запитати скільки це все коштує.
   — Вам сподобався ось цей комплектик? — Дівчина вказала на чорну, сексуальну білизну.
   — Так, але гадаю, що він мені не по-кишені. — Знизивши плечима, у сором’язливому жесті, Вікторія почервоніла.
   — Він зараз по акції… Тому… — Доброзичливо і з усмішкою, сказала білявка. — Поміряєте?
   Вікторія дивилася на комплект, який говорив – «Ти будеш, як один із Янголів Victoria's Secret6».
   — Добре. — Вона не знала чи зможе дозволити собі таку розкіш, але ж поміряти – це не купити?!
   Дівчина засяяла, коли Вікторія захотіла приміряти чорний, мереживний комплектик.
   Увійшовши до примірочної разом з Вікторією, дівчина повісила усі деталі туалету і промовила:
   — Якщо я буду вам потрібна, - натисніть на кнопочку на стіні, і я миттю прийду. Мене звати – Марія. — З усмішкою до вух, дівчина смикнула за рожеву тканину, і залишивши її наодинці, поспішила піти.
   Вікторія обережно торкнулася неймовірно ніжної на доторк тканини, і мимоволі усміхнулась. Їй дуже кортіло приміряти це все, - а ще більше купити, а фіналом цього всього – подарувати себе Дмитру в цій прекрасній обгортці.
   Роздягаючись, Вікторія думала лише про одне, - про Дмитра, який торкається руками та язиком її тіла в цій дивовижно-сексуальній білизні.
  
*******    *******     *******    *******    *******

   — О, Господи! Як класно! Невже нас не буде зносити від вітру?! — Пожартувала вона, усміхаючись до Дмитра.
   Дмитро засміявся, дивлячись на Вікторію, яка шалено бігла з кімнати до кухні і раділа новим, білосніжним вікнам.
   — Зупинись, красуне! — Він схопив її і притягнув до себе. — Я скучив…
   — І я… — Вікторія поклала на його груди голову. Відчуваючи, як калатає його серце, вона додала: — Я цілий день думала про тебе.
   — Щось непристойне?... — Засміявся він.
   — Можливо… — Промурликала вона, торкаючись його грудей, своїми пальчиками.
   Він хотів її піддражнити, - а виявилося, що це вона його здивувала.
   — І про що ж ти думала?... — Його голос майже осів.
   — Як торкатимусь тебе скрізь…
   — Далі…
   — Як кохатиму тебе довго і повільно…
   — Ще…
   — Цілуватиму тебе… — Вона підняла на нього очі, і тихо прошепотіла, обпікаючи його підборіддя своїм гарячим диханням: — Скрізь…
   Його очі спалахнули так само, як і дещо у штанях.
   — Вікторіє… — Він уявив, як вона цілує його там… і все поплило перед очима.
   — А ти про мене, що думав?... — Її очі сяяли збудженням і новою грою, яка називалась «я тебе бажаю».
   — О, Вікторіє… Я бажав посадити тебе на стіл… Розвести твої ніжки… — Він облизав пересохлі губи.
   — А далі… — Вона чула власне серце у скронях.
   — Далі… я торкаюсь своїм членом, твого спраглого лона… і ти приймаєш мене глибоко та нестримно… — Він голосно глитнув, уявляючи, як сьогодні він буде кохати її у заміському будиночку.
   Вікторія тихо застогнала, і встаючи навшпиньки, ковзнула своїм язичком по його нижній губі, захоплюючи у поцілунок.
   Його руки обхопили її довкола талії, притискаючи все сильніше до свого твердого тіла. Вона зітхала і дарувала йому, цим самим, безмежне задоволення. Їхні губи сплітались, серця прискорювали ритм, а світ… світ загубився на довгих п’ять хвилин…
   Облизуючи губи, після смачних вуст Вікторії, він усміхнувся їй.
   — Ну, що повечеряємо?
   — Ага, тільки вже у заміському будиночку. — Він вишкірився на усі тридцять два, нагадуючи їй таким чином про свою вчорашню перемогу. — Сподіваюсь, ти не забулась про свою обіцянку?... — Дмитро зухвало продовжував усміхатись.
   — Ні… не забулась… — Повела плечем вона. — А як ми туди доберемося?
   — На лижах!
   — Що?! — Шоковано запитала вона.
   Дмитро розреготався, і поспішив зупинити страх в очах Вікторії.
   — Один новий знайомий підкине нас туди.
   — Умієш ти друзів заводити.
   — Моя харизма – може все! — Засміявся він.
   — Дмитре… напевно так не гарно… Будиночок… тепер ще й авто… — Вона майже захникавши, додала: — А може не треба це все?...
   — Треба! Збирайся! — Він підштовхнув її до шафи, ляснувши по сідницях.
   Вікторія обернулась, і примружившись, зойкнула. Закусивши губу, вона стримала грайливу усмішку, але вона знала – Дмитро її розкусив.
—————————————
6«Victoria's Secret» (укр. Таємниця Вікторії, Вікто́ріас Сі́крет) — компанія з продажу жіночої білизни. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 18 19 20 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джекпот, Анна Харламова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джекпот, Анна Харламова"