Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

Мій телефон задзвонив, але я навіть не встигла потягнутися за ним, як Лео схопив його першим. Він швидко поглянув на екран і з незворушним виразом обличчя відкинув виклик.

— До біса його, - пробурчав він, зухвало кинувши телефон на стіл.

— Ти збожеволів? - обурено вигукнула я. Це вже переходило всі межі.

Лео наблизився, і я відчула холодний дотик його слів, що змусили мене здригнутись:

— Аріель, ти маєш забути про цього покидька, інакше я покладу цьому край швидше, ніж ти встигнеш озирнутися.

Його погляд був безжальним, а голос — крижаним, від чого в мене похололо всередині. Я намагалася не видати свого збентеження і відчайдушно заперечила:

— Тобі до цього немає діла! Ти не маєш жодного права так говорити!

Його очі блиснули загрозливо. Він знизив голос, наповнений підступною рішучістю:

— Ти дійсно хочеш перевірити, на що я здатен? Бо, якщо я побачу його поруч із тобою, я зроблю все, щоб він зрозумів: ти належиш лише мені.

— Лео, ти сам розумієш, як це звучить? - зібравшись із силами, я зустріла його погляд, відчуваючи, як всередині кипить обурення. — Ти не маєш права так поводитись.

— Я маю всі права, якщо це стосується тебе, - відповів він тихіше, але в цьому шепоті відчувалася ледь стримувана загроза.

Лео вже давно переступив межу, але цей його випад просто вибив мене з колії. Його погрози прозвучали з таким холодом і рішучістю, що я ледве стримала себе, щоб не дати йому ляпасу.

— Я не твоя довбана власність! - вигукнула я, ледве стримуючи гнів. Я майже ніколи не вживала таких слів, але зараз було не до етикету.

— Називай це як хочеш, Янголе, - відповів він, не відводячи погляду. — Ти можеш тікати скільки завгодно, але нас тягне одне до одного, навіть якщо тобі важко це визнати.

Перш ніж я встигла щось заперечити, його губи торкнулися моєї шиї. Спершу м'який, майже невинний дотик, а потім різкий прикус, що залишив по собі слід — клеймо, яке він навмисно залишив, ніби доводячи свою правоту.

— Мені варто дати медаль за те, що я досі не опинився язиком між твоїх ніг, - його погляд був настільки відвертим, що я мимоволі зніяковіла. — Впевнений, ти там така ж солодка, - він показово облизав губи, насолоджуючись моєю реакцією. — Я відвезу тебе додому, бо, думаю, Евелін не в стані зробити це зараз.

Боже, Евелін! Як я могла забути про неї? Я просто зникла, не попередивши її. Сором охопив мене, і думки про те, чи все з нею гаразд, не давали спокою.

Коли ми спустилися на перший поверх, у кухні нас зустрів Макс, який сидів, сперши голову на руки. Він підняв на мене розчарований погляд і видав, зітхаючи:

— Мила незнайомко, чому ти не зупинила мене вчора перед останньою пляшкою текіли?

Лео тим часом уже не витримав:
— Закінчуй драму. Ашер уже поїхав?

— Ще вчора вночі, разом з Еві, - Макс театрально зітхнув, — ці двоє ледь не рознесли одну з кімнат. Довкола мене одні психи, — він махнув рукою, ніби відмахуючись від чергової сцени цього божевільного спектаклю.

Я помітила, що Лео тільки посміхнувся на ці слова, але не став коментувати. Мені було цікаво, що ж такого відбувалося між Еві та Ашером, але вирішила не випитувати прямо зараз. Поки Лео розмовляв із Максом, я дістала телефон і написала Еві повідомлення, поцікавившись, як вона.

Лео.
Ми підʼїхали до будинку Девіда і я повернувся до Арі, всю дорогу вона мовчала. Я помітив, що у мого Янгола є звичка літати в думках, частіше, ніж у будь-кого іншого. Її спроба втекти від реальності не подобалась мені, але поки що я вирішив не втручатись.

— Побачимося в понеділок, Янголе, - я підніс її руку до своїх губ і залишив поцілунок на її долоні. — І будь хорошою дівчинкою, - додав я з ледь помітною усмішкою, вловлюючи ледь помітну зморщену брову.

У відповідь вона обдарувала мене роздратованим поглядом, швидко вирвала руку і стрімголов попрямувала до будинку. Її постійні спроби ухилитися від мене не лише викликали в мені злість, але й неприємно ятрили щось глибоко всередині. Проте я обіцяв собі збавити оберти, не тиснути на неї так, як це було раніше.

Чорт, ще вчора я вирішив, що не чіпатиму її якийсь час, але коли Арі сама зʼявилась переді мною, залишити її пʼяною серед вовків - останнє, що я хотів би.