Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Урфін Джюс і його дерев'яні солдати 📚 - Українською

Читати книгу - "Урфін Джюс і його дерев'яні солдати"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Урфін Джюс і його дерев'яні солдати" автора Олександр Мелентійович Волков. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 38
Перейти на сторінку:
тамуючи спрагу і голод.

— Оце так виноград! — бурмотів моряк. — Я такого не їв навіть на Куру-Кусу!

Моряк узяв у руки ворону, погладив її чорне розкуйовджене пір'я.

— Ти наша розумниця! А я ж бо, старий копчений оселедець, ще сердився, що ти полетіла. От якби ти ще нас навчила, як здолати ту чаклунську силу каменя, я б визнав тебе наймудрішим птахом у світі.

Замість відповіді ворона дзьобнула ягідку і лукаво скосила на моряка чорне око.

«Вона натякає на виноград, — подумав Чарлі. — Але чим він нам допоможе? Лише продовжить наші страждання біля цього проклятого каменя…»

Ворона поскакала по піску, весь час озираючись на Чарлі і ніби кличучи його за собою.

Моряк підвівся і швидко пішов у напрямку гір. І дивна річ! Зовсім мало він з'їв виноградин, а ноги несли його легко, вільно, ніби він не голодував цілий тиждень і не лежав безсило на піску.

— Вітер і хвилі! — бурмотів моряк. — Ось штука, хитріша від усіх, які я зустрічав. Зараз побачимо.

Ось, нарешті, і фатальний рубіж, де вони з Еллі щоразу падали без сили і волі. І що ж? Чарлі й далі крокував так само вільно!

— Ура! Ура! — заволав Чарлі. — Еллі, сюди! Ми врятовані!

Розгублена Еллі прибігла до дядька і лише тепер зрозуміла зміст його слів.

— Дядечку Чарлі, скоріше, скоріше звідси!

— Так, ти маєш рацію! Хто знає, скільки часу діятиме чарівна дія винограду? Треба поспішати!

Нашвидкуруч поскидавши деякі речі в рюкзаки, захопивши намет і не турбуючись про решту майна, подорожні залишили це страшне місце.

Тотошко весело стрибав, а ворона летіла попереду них, вказуючи шлях.

Коли мандрівники пройшли близько трьох миль і зачарованого каменя не стало видно, вони зупинились, з'їли ще кілька ягід винограду і з новими силами рушили вперед. Ще того самого дня вони пройшли половину відстані до гір.

Уранці подорожні помітили, що зникла ворона. Але їм недовго довелось гадати, куди вона поділась. Птаха прилетіла з новим гроном винограду.

— Хай йому дідько! — бурмотів Чарлі, розділяючи між своєю командою соковиті ягоди. — Зроду не подумав би, що у мене з'явиться такий дивний постачальник.

ДОЛИНА ЧУДЕСНОГО ВИНОГРАДУ

олина у міжгір'ї мала веселий і привітний вигляд: посередині протікала бистра річка, що починалась високо в горах серед вічних снігів. На її берегах росли фруктові дерева. Кинувшись до річки, подорожні насамперед удосталь напилися холодної води, далі ступили на зелену луку, що рябіла невідомими яскравими квітами. І тут почалися дивні речі.

Ворона церемонно схилила голову набік і якимось особливо чітким голосом проказала:

— Кагги-карр!

— Ми вже це чули! — не дуже люб'язно озвався Тотошко.

— Чули, та не зрозуміли! — огризнулася ворона. — Це моє ім'я. Маю честь відрекомендуватися: Кагги-Карр, перший куштувальник страв палацової кухні при дворі правителя Смарагдового міста Страшила Мудрого!

— Ой, вибачайте! Дуже приємно познайомитись! Мене звуть Тото! — Песик ввічливо вклонився.

Моряк Чарлі, сидячи на траві і чуючи цю розмову, закляк, а Еллі щиро, до сліз сміялась з його здивування.

— Дядечку Чарлі! Та оговтайся ти нарешті! — торсала вона моряка за рукав. — Я ж тобі сто разів уже казала, що в Чарівній країні розмовляють тварини і птахи!

— Чужі оповіді — це одне, а ось почути на власні вуха — зовсім інша річ, — відповів моряк. — Отже, ми справді потрапили до Чарівної країни. Але як же це виходить?..

Чарлі все ще не міг отямитися від подиву. Широко розкритими очима він дивився то на ворону, то на Тотошка.

— Все дуже просто, — сказала ворона. — Немає чого тут дивуватись. Одразу видно, що ви прийшли з країни, де не знають чаклунства.

— Коли ти вже заговорила, Кагги-Карр, то розповідай, що то був за лист, такий загадковий, який покликав нас у цю нелегку дорогу.

— Так-так, Кагги-Карр, — підхопила Еллі, — відкрий нам таємницю листа.

— Моя оповідь буде дуже довга, — відповіла ворона, — і я відклала б її на завтра. Але щоб заспокоїти вас, скажу, що Залізний Дроворуб і Страшило були живі і здорові, коли я полетіла до вас у Канзас. Вони просто-напросто сидять у в'язниці на вершечку високої вежі…

— Просто-напросто! — зі слізьми на очах вигукнула Еллі. — Тобі, певно, їх зовсім не шкода!

Кагги-Карр образилась. Вона довго мовчала, потім з гіркотою промовила:

— Звичайно, мені їх анітрішечки не шкода, я байдуже покинула їх у біді, я не взяла їхнього листа і не полетіла з ним за тридев'ять земель, ризикуючи життям…

Еллі стало соромно.

— Люба, добра Кагги-Карр, пробач мені! Як я могла таке сказати!

Ворона змінила гнів на милість.

— Гаразд, але іншого разу думай над своїми словами. Так от, я сказала, що вони сидять на вежі, але не доказала найголовніше: ворог, який заточив їх туди, погрожує знищити наших друзів, якщо вони не підкоряться його волі…

Еллі підхопилася:

— То чого ж ми сидимо! Треба негайно поспішати їм на допомогу!

— Знову ти не дозволила мені закінчити, — з докором мовила ворона. — Їм дали на роздуми шість місяців, а минуло цього строку не більше половини. Отже, часу в нас цілком достатньо.

— Але, зрозуміла річ, ми не повинні баритися, — підсумував розмову Чарлі Блек. — Завтра ж рушаємо далі, а сьогодні необхідно як слід відпочити. Треба щось суттєве роздобути на вечерю. У цій річці водиться риба?

— Водиться, дядечку Чарлі. І пресмачна! — відгукнулась ворона. — Як на мене, то я дуже полюбляю сиру рибу.

— А я — смажену! — сказала Еллі.

— А я — варену! — сказав Тотошко.

Чарлі Блек став готувати рибальські снасті. З-за підкладки матроської шапки він дістав волосінь з гачками, одним із лез свого ножа вирізав довгу лозину для вудлища, поплавок зробив з очеретини.

— Потрібна принада! — сказав він.

Між дерев літали жуки незвичайного яскравого забарвлення! смарагдово-зелені з червоними і золотими плямами. Але вони виявилися такими верткими, що моряку не вдалося спіймати жодного з них. Еллі теж даремно ганялася за жуками. Тоді на допомогу прийшла Кагги-Карр. Своїм міцним дзьобом вона на льоту збила одного жука, потім другого, третього… Еллі не встигала їх збирати.

Поблизу табору подорожніх річка розлилась у широке плесо, яке заросло водяними лілеями. Там, на березі, і вмостився Чарлі з вудкою, доручивши Еллі назбирати сухого хмизу для вогнища.

Клювання не довелося довго чекати. Поплавок одразу повело вбік. Чарлі підсік, і на волосіні забилося щось сильне, пружке. Моряк упевненою рукою витяг здобич, і на березі затріпотіла велика рибина, схожа на лина, але з лускою блакитного кольору.

— Цю рибу у нас називають крокс, —

1 ... 18 19 20 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Урфін Джюс і його дерев'яні солдати», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Урфін Джюс і його дерев'яні солдати"