Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Талан 📚 - Українською

Читати книгу - "Талан"

265
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Талан" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 30
Перейти на сторінку:
i т к а. У тебе знайшли… Тут нема смiху… Тут жах!

Л у ч и ц ь к а. Нi, голубе мiй, — один тiльки смiх. Знаєш, що се таке? Це моя роль iз "Глитая": се той лист, що Глитай пiдробив i принiс Оленi.

К в i т к а. Роль? Невже?

Л у ч и ц ь к а. Роль, роль… хiба не пам'ятаєш? Та я тобi й покажу…

К в i т к а. Може… Однако все-таки… странно… Я хороше не помню… Какое ужасное недоразумение… Я не могу придти в себя…

Л у ч и ц ь к а. Ти менi не ймеш вiри? Невже ти змiг про мене так чорно помислити? Антосю, що ж се?

К в i т к а. Прости! У меня расшатаны нерви… какая-то тупая боль… Да, все одно к одному… кругом разочарования, неудачи, неприятности.

Л у ч и ц ь к а. Ти мене лякаєш… Що ж скоїлось?

К в i т к а. В земство нема чого й думати: остатня стежка закопана!

Л у ч и ц ь к а. Чого ж то? З якої причини?

К в i т к а. Одна причина, одна!

Л у ч и ц ь к а. Все я?

К в i т к а. Що ж ти з ними вдiєш! I кланяться перестали… Нема просвiтку: руки складай та й лежи нiкчемною колодою, поки згниєш.

Л у ч и ц ь к а. Я? Я тобi свiт заступила?

К в i т к а. Не ти, а панськi привереди… А! (Йорза волосся).

В И Х I Д Х

Тi ж i Гаша.

Г а ш а (вибiга). Бариня на минутку зовуть вас… сюда…

К в i т к а. Сейчас! (Iде за нею).

При свiтi блискавки видко в гущавинi бариню i Квiтку.

Л у ч и ц ь к а. А коли я помiха, коли я всiм тут каменем на шиї — так ясно що: зайву личину тра набiк!

К в i т к а (хутко, скажено). А! Наконец-то комедии разоблачу! (Бере Лучицьку за руку). С кем это вы изволите любовные переписки вести? (Лучицька дрижить. Пауза). От кого — не роли, а любовные письма получаете?

Л у ч и ц ь к а (змертвiлим голосом). Антось! Не оскорбляй меня!

К в i т к а (напряженнее). С кем обниматься изволили?

Л у ч и ц ь к а. Не оскорбляй! Что зто? Гвалт?!

К в i т к а (несамовито). С кем об-ни-ма-лась?

Л у ч и ц ь к а. З Лемiшкою… отцом Маринки… Спроси няню…

К в i т к а. Одна шайка! Где бы он взялся здесь?!

Л у ч и ц ь к а. Проездом… Клянусь богом… Опомнись!

К в i т к а. Где письмо? Отдайте мне его!

Л у ч и ц ь к а. Вот оно. (Дiстає).

К в i т к а (вирвав). От какого-нибудь поганого актеришки — и у сердца храните… А! знаю, от какого мерзавца зто письмо!

Л у ч и ц ь к а (пошатнулась i ухопилась за спинку стула; коси вiд руху впали). Не от мерзавца, Антон Павлович, а от честнейшего и преданнейшего мне человека…

К в i т к а (скажено). От преданнейшего? Так у вас там, между зтой… зтой… преданнейшие люди?

Л у ч и ц ь к а (нiби одгонячи образу рукою, а другою за голову). Остановитесь!.. Не оскорбляйте!.. Пощадите!

К в i т к а (ловить слова у листi). А-а! Вот оно: "богорiвна", "неспогадана", "вернiть мировi дар божий"! Так вот в чем дело? Так зто все была жалкая комедия… водевиль с переодеаанием?.. Вы разыгрывали угнетенную невинность, я получил роль простака, дурачка-буффа, а настоящий герой был за кулисами…

Л у ч и ц ь к а (задихаючись). Остановитесь!..

К в i т к а. Туда вас тянет, туда манит цыганская жизнь, а здесь — тоска, разойтись негде… Обманулись в расчетах… Что ж? Вы здесь не пленница… насиловать воли не будем! (Виходить, кричить вбiк). Коня мне!

Л у ч и ц ь к а. Ай!! Бесчеловечно! Безбожно! За что же? За что? (Рида).

В И Х I Д XI

Лучицька i Палажка.

П а л а ж к а (пiдбiга). Що знов? Що?

Л у ч и ц ь к а (кидається до неї з риданням). Вигнав!.. Дочекалась! I за що? Обридла… свiт заступила… в тiм i вина! (Лама руки). А! Дайте ж менi чого… щоб я… навiки забулась… Тiльки далi од цього мiсця, далi!

П а л а ж к а. Заспокойся, рiднесенька! Будь вони проклятi, iроди!

Л у ч и ц ь к а (збентежено). Тiкати, тiкати звiдсiль! Няню! Берiть… тiльки мою шкатулку… а їхнього — нi рубця… Пiдводу наймiть…

П а л а ж к а. Та хай їм все завалиться! Я зараз… Тiльки надворi горобина нiч.

Л у ч и ц ь к а. Пiшки пiду! Туча, няню, не така жорстока, як люде: буря порве все, та хоч серця не займе. Грiм одразу уб'є, та катувати не буде… А тут катують i не докатовують… Ходiм!

Няня її пiддержує.

(Вона сливе пада). Боже! (Сповза з рук нянi на колiна). Скiнчи мої муки!.. Над силу кара, над силу!

Грiм, дощ, буря.

Завiса

ДIЯ ЧЕТВЕРТА

Картина 1

Велика на першiм планi кiмната, зовсiм проста. Дверi однi посерединi, а другi, маленькi, злiва. Шкапи з книгами, нотами i дорогими костюмами. Злiва — писарський стiл; на ньому афiшi, тетрадi; обiк його крiсло i стул. Справа навпроти — столик i дзеркало з причандалами для гримировки; при ньому стул, лампи i свiчi.

В И Х I Д I

Котенко, парикмахер i потiм Безродний.

К о т е н к о. Що се? Новий парик? Новi втрати?

П а р и к м а х е р. У нас же не було на Богдана.

К о т е н к о. А на сотника, на Карася?

П а р и к м а х е р. Степан Iванович казали, що не пiдходять.

К о т е н к о. Що ти менi з своїм Степаном Iвановичем? Щоб,

1 ... 18 19 20 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Талан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Талан"