Читати книгу - "Мережевий ефект"

Це задовольнило мене. Я думаю, що зроблю це ще раз.

Але я витратив занадто багато часу, і це дало цілі 1 час, щоб піднятися і вислизнути у люк.

Я почав стежити за нею, але потім зареєстрував, що Амена кричала: "SecUnit, дивись!" до мене.

Я подивився. На палубі два дрони, що залишилися нерухомими, тепер заблимали незручно поставленими вогнями; вони оживали. Я надіслав наказ на повторне відключення живлення, але ключ більше не працював. Я тупнув ближчим черевиком по першому, а потім спіймав другого, коли він піднімався. Я розбив його до стільця, випадково зачепивши при цьому поверхню дисплея. Дві жертви схвильовано кричали щось Амені, і мені довелося прослухати звуки, щоб зрозуміти.

Потерпілий 1 схопив Амену за руку і сказав: "Ви повинні піти з нами! Ми можемо втекти, спробувати сховатися!" Будучи близько до неї, я міг просканувати підшкірний маркер її особистості. (Ім'я: Елетра, стать: жінка та ідентифікаційний номер працівника компанії під назвою Баріш Естранза.)

Потерпілий2 (ім’я: Рас, стать: чоловік та інший ідентифікатор співробітника Баріш Естранза.) "Швидко, перш ніж вони надішлють більше безпілотників!" Він кинув на мене погляд, який я бачив багато разів. "З вашим SecUnit'ом у нас буде шанс."

Амена повернулася до мене. "Ми повинні піти з ними".

Я вже надіслав команду перезапуску своїм бездіяльним безпілотникам. Їм було легко відстежити ціль 1, оскільки вона була поранена, витікала рідиною та верещала. (Знаєте, якщо ви не хочете, щоб вас вручну знищували з вашої власної енергетичної зброї, то, можливо, вам не варто починати з вбивства дослідницьких транспортів та ворожнечі з шахрайськими SecUnits.)

Я сказав Амені: "У мене є дещо, що я повинен закінчити".

"У них надто багато безпілотників", — наполягала Елетра. Її погляд перейшов від Амени до мене і знову до неї. Вона не знала, кого переконувати. "Ви повинні піти з нами!"

Амена зробила крок назустріч мені, скривившись, бо навантажила свою пошкоджену ногу. "Вони мають рацію? Чи можете ви сказати, чи безпілотники летять до нас?"

Ціль 1 вже пролізла через люк у зону зустрічі екіпажу під мостиком.

Місце зустрічей екіпажу, де я проводив більшість свого часу з АРТом, де ми дивилися World Hoppers. Мої безпілотники зафіксували у відео іншого ворога, що був там (позначений як ціль 3), що стояв на сходах, що вели до палуби управління. Люк до кімнати зустрічей почав ковзати вниз. Вісім моїх безпілотників досягли люка якраз вчасно, щоб пролетіти під ним безпосередньо перед його закриттям.

Люди не помилилися щодо ворожих дронів, які більше не реагували на мої ключові команди. (Це означало, що десь існувала високомотивована система управління, яка проштовхнула швидке оновлення системи безпеки.) Я все ще мав доступ до каналу безпілотників, а з зашифрованого трафіку хтось казав дронам щось зробити. Що, швидше за все, передбачало пошук нашої позиції, щоб нас убити.

Я сказав: "Підтверджую".

Амена нетерпляче махнула руками. "Тоді ідемо!"

Я спробував обрубати контрольну стрічку дронів. Деяких це збентежило, але інші, здавалося, все ще отримували інструкції. Очевидно у  цієї системи були частини, до яких я не міг отримати доступ. Працювати в ній було все одно, що намагатися керувати снарядною зброєю, коли хтось відстрілив мені половину пальців. Усі дані потрібно було конвертувати в інший шифр, нічого не виходило, і це було боляче. Щоб взяти повний контроль над ними, я повинен був почати з самого початку, з тестування на проникнення.

Розчарований, Рас сказав: "Просто накажи йому!"

Амена огризнулася: "Він не приймає наказів".

Я хотів зробити це зблизька та особисто, але це не було варіантом. Вісім безпілотників, які зараз знаходилися всередині контрольної палуби з цілями 1 і 3, перебували в режимі очікування біля підлоги, на позиціях спостереження. Ціль 1 впала у м'яке крісло, задихаючись, обидві пошкоджені руки марно висіли. Ціль 3 підійшла до неактивної поверхні дисплея та активувала його жестом руки. Було дивно бачити людину чи істоту, яка робить це вручну. Вони не встановили свій нестандартний зашифрований канал для доступу до систем АРТа.

Ціль 3 по загальнокорабельному зв’язку сказала: "Зловмисники, втікачі, розріжте їх, як…"

Перекладач вигукнув останні кілька слів без перекладу, тому, мабуть, я ніколи не знатиму, як би мене розрізали. Я вибрав один безпілотник з восьми для спостереження, а іншим дав вказівки. З захисним костюмом і частковими шоломами мені потрібно було націлитися на відкриті обличчя.

Ціль 3 встигла видати булькання, а ціль 1 — переляканий крик. Мої сім безпілотників слідували один за одним. Восьмий продовжував записувати, надсилаючи мені відео того, як тіла безпорадно смикаються, а потім, нарешті, опадають безладними купами на палубу.

"Але це SecUnit", — запротестував Рас.

Елетра, з виразом дедалі більшого відчаю, слухала повідомлення через гучномовець і його раптове закінчення. "Нам потрібно йти!"

Амена ступила вперед. Вона схопилася за мою куртку і подивилася на мене. "Послухай мене!"

Я подивився на неї зверху вниз і ледь не зірвався, тому що вона отримала майже всю мою увагу зараз, а остання людина/ціль, яка це зробила, все ще стікала по перегородці позаду мене. Вона була занадто захоплена собою або смілива, або якась комбінація того й іншого, і не розуміла, що те, що вона робить, дуже нерозумне. Вона виставила щелепу і сказала: "Ми повинні піти з ними. Зараз".

Я обережно зняв її маленьку руку з своєї куртки і сказав: "Ніколи більше не торкайся мене".

Амена моргнула і стиснула губи, а потім повернулася до Елетри та Раса. "Ходімо."

Елетра ступила до люка. "Сюди…"

Рас сказав: "Чи буде ця річ слухати…"

Я пройшов повз Елетру і вчасно вийшов з люка, щоб впіймати дрона, який чекав там. Я вдарив його до перебірки і струсив залишки з рук. Слідуючи схемі АРТа, я сказав: "Цим шляхом".

Вони пішли за мною.

5

Я відкликав більшість своїх безпілотників, щоб зайняти розвідувальні позиції попереду і прикрити позиції позаду нас. Ми йшли кружним шляхом до Медвідсіку. Приглушені вогні коридору, коли ми проходили ним, яскравішали — автономний рефлекс. Для людини це