Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Продовжуйте, містер Пратт, — зітхає місіс Семпсон, — ваші ідеї такі неповторні та приємні!
Але справжній зоряний час Геркімера (ну і мій, звісно) настав за два тижні.
Я прокинувся серед ночі від голосних криків за вікном: «Рятуйте! Пожежа!» Скочив із ліжка, вдягнувся і швиденько побіг на вулицю, щоб не проґавити найцікавішого. Коли ж нарешті втямив, що палає будинок місіс Семпсон, я сам заверещав як порося і за дві хвилини був на місці.
Перший поверх жовтого будинку охопило полум'я, а все населення Рози, включно з собаками, з лементом, зойками і гавканням швендяло під ногами у безпорадних пожежників. Айдахо щосили виривався з рук шістьох вогнеборців, які силкувалися втовкмачити йому, що перший поверх охоплений вогнем, і йти туди — це вірна смерть.
— Де місіс Семпсон? — заволав я.
— Її ніде не видно, — відповів пожежник. — Вона спить на другому поверсі, ми намагалися туди дістатися, але зараз це неможливо, а спеціальної драбини у нас немає.
Я підбіг якнайближче до полум'я, де було світліше, і витягнув із внутрішньої кишені «Довідник Геркімера». Взявши його до рук, я не зміг втриматися від посмішки — мене-бо оп'янило збудження.
— Геркі, старий, — прохав я, швидко гортаючи сторінки, — ти мені ніколи не брехав і не дозволяв потрапити в халепу. Давай, старий, давай, скажи мені, що робити?
Я відкрив сторінку 117, розділ «Що робити під час нещасних випадків». Пробіг поглядом по сторінці — і знайшов! Добрий старий Геркімер, він нічого не випустив з уваги. Там було написано:
ЗАДУХА ВІД ДИМУ АБО ГАЗУНайкращі ліки — насіння льону. Покладіть декілька насінин у зовнішній куточок ока.
Я запхнув «Довідник» назад у кишеню і затримав хлопчака, що пробігав повз мене.
— Слухай сюди, — сказав я, витягуючи з гаманця гроші, — біжи до аптеки і купи на долар насіння льону. І хутко, одна нога тут, а друга там. За це отримаєш іще один долар.
— Ми врятуємо місіс Семпсон! — ошелешивши натовп цією заявою, я жбурнув додолу плаща і капелюха.
Пожежники схопили мене за руки.
— У тебе немає шансів, — кричали вони, — там пекло і стеля от-от завалиться.
— А як інакше, — хоробро вигукую я, хоча серце моє готове шугнути в п'яти, — я можу покласти насіння льону в очі місіс Семпсон?
Я заїхав ліктями по мармизах двох пожежників, підставив ніжку одному цивільному, а другого відправив у нокаут. Звільнившись від доброзичливців, я ввірвався до хати. Знаєте, коли я потраплю до пекла, то відразу напишу вам листа і розповім, чи гірше там, ніж було в охопленому вогнем жовтому будиночку, але, якщо чесно, то думаю, що навряд. Я підсмажився ліпше за курчат, яких нашвидкуруч печуть у ресторанах. Нестерпний вогонь і дим двічі змушували мене впасти на підлогу, на сором Геркімеру, але пожежники вчасно рятували мене потоками води, і я таки дістався кімнати місіс Семпсон. Пані була непритомною, тому я закутав її у покривало і завдав собі на плечі. Ну, а підлога другого поверху була не в такому страшному стані, як здавалося пожежникам, бо в іншому разі я би звідти нізащо не вибрався.
Я виніс місіс Семпсон із будинку і поклав на землю, подалі від вогню. Звісно, всі двадцять два претенденти на руку і серце хутко злізлися і стали юрмитися навколо неї, прискаючи на нещасну жінку водою. Але тут повернувся хлопець із насінням льону. Я стягнув покривало з голови місіс Семпсон. Вона розплющила очі та прошепотіла:
— Це ви, містере Пратт?
— Ш-ш-ш, — сказав я, — не розмовляйте, доки я не дам вам ліків.
Обійнявши її рукою за шию, я обережно підняв голову леді, розірвав пакетик із насінням і якнайніжніше поклав їй у зовнішній куточок ока три насінинки.
Тут, де не взявся, підлітає місцевий ескулап, щось хрюкає собі під носа, міряє пульс місіс Семпсон і запитує мене, що я, власне, роблю із потерпілою.
— Я не лікар, але можу довести наукове підґрунтя своїх дій.
Мені подають плащ, я витягую з нього «Довідник».
— Розгорніть на сторінці 117, — кажу я, — ліки від задухи димом або газом. Там написано покласти насіння льону в зовнішній куточок ока. Я не знаю, чи насіння поглинає дим, чи активізує роботу нервів гастро-гіпопотамусу, але так радить Геркімер, фахівець із бездоганною репутацією. Якщо ви хочете провести консиліум, нема питань.
Старий лікар бере книгу і читає її крізь окуляри при світлі пожежного ліхтаря.
— Бачте, містере Пратт, — каже він, — ви схибили на пару рядків, призначаючи лікування. Рецепт від задухи радить винести потерпілого якомога швидше на свіже повітря і всадовити його. Насіння льону використовують у разі потрапляння в око пилу і попелу. Але, врешті-решт…
— Послухайте мене, — перебиває лікаря місіс Семпсон, — я хочу урвати ваш симпозіум. Насіння льону — це найдієвіші ліки, які я в житті приймала.
З цими словами вона підводить голову і схиляє її мені на плече.
— Сенді, любий, поклади насінинку в друге око. Якщо ви навідаєтесь у містечко Роза, ви одразу зауважите чудовий новий жовтий будиночок, у якому господарює місіс Пратт, колишня місіс Семпсон.
А якщо ви надумаєте зазирнути всередину, то побачите в центрі вітальні мармуровий стіл, на якому на червоному сап'яні лежить «Довідник Геркімера на всі випадки життя», готовий дати пораду з будь-якого питання стосовно людського щастя і мудрості.
Пімієнські оладкиУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вождь червоношкірих (Збірник)», після закриття браузера.