Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Дзвін сонця, Олександр Петрович Казанцев 📚 - Українською

Читати книгу - "Дзвін сонця, Олександр Петрович Казанцев"

285
0
08.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дзвін сонця" автора Олександр Петрович Казанцев. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 65
Перейти на сторінку:

Вам треба милість короля,

Щоб жить безпечно, тру-ля-ля!

Останні два рядки Сірано прямо адресував своєму противнику. Ображеного графа тіпало від люті, і, облишивши суперечку про дворянську честь і обов’язок, він перейшов на юного гостя. Хоча приховував це галантними поклонами перед ним:

На цьому березі стою,

Та чи ж я річку перейду?

Я б закричав: “Вам дуже просто

Ніс перекинуть замість мосту!”

Почувши єхидні усмішки, Савіньєн уявив себе шестилітнім хлопчиком, якого передражнювали однолітки, і ладен був на кожного кидатися з кулаками. Тому-то зухвало відповів графові:

Склав віршика і дуже рад,

А сам під капелюхом носить зад.

Дами, котрі в ті часи були звичні й до крутіших висловів, манірно прикрили свої посмішки віялами. Чоловіки ж щиро розреготалися.

Граф побагровів і крізь зуби процідив:

— Я прошу вас, добродію Сірано де Бержерак, назвати своїх секундантів, якщо маєте дворянську честь! Хай вони домовляться з моїми секундантами про місце нашої дуелі.

— Я можу вам назвати тільки одного мого друга, студента Сорбонни і поета Шапелля, якого розшукаю зараз в одній із таверн.

— Подбайте, щоб він не був п’яний, як ви, що ризикнули читати непристойні віршики в цьому товаристві.

— Я спробую набратись тверезості у вас і з вашою допомогою вирости.

Граф зневажливо повернувся до Сірано спиною і, поцілувавши ручку баронесі, вийшов з вітальні.

Господиня була стурбована. Поетична дуель переросла в зовсім інший поєдинок, чого вона аж ніяк не хотіла, тим паче, що дуелі заборонено королівським указом. І за цим ретельно стежить його превелебність кардинал Рішельє. Щоправда, чоловіки все ж ухитряються зводити свої рахунки і шпаги, як і раніше, дзвенять під монастирськими стінами.

Баронеса підійшла до свого хрещеника і м’яко дорікнула йому на злий язик:

— Тепер, Саві, тобі треба витримати випробування дворянської честі, щоб увійти в світ.

Сірано чудово це усвідомлював і, попрощавшись із баронесою та вклонившись гостям, пішов у Латинський квартал, щоб розшукати Шапелля, котрий і зустрінеться з секундантом графа — маркізом, знавцем пліток.

Він знайшов Шапелля в його улюбленій таверні. Коли той почув, що його друга викликав на дуель граф де Вальвер, аж жахнувся. Граф зажив слави бретера, запеклого дуелянта, І Сірано, треба гадати, не мав ніяких шансів виграти двобій.

— Бачу, в тебе є шпага, — скрушно сказав поет, — але нею ти володієш не краще, аніж в’язальною спицею.

— Твоя правда, Шапелль, і я сподіваюся, що, за решту вечора ти покажеш мені хоч один прийом.

— Ти божевільний, Савіньєне! Фехтування — це наука, мистецтво, традиція! Першою шпагою Франції вважає себе король! Про який прийом ти мовиш?

— Я чув, що є такий прийом, яким вибивають шпагу супротивника. Ти знаєш його?

— Авжеж. Та щоб він удався, треба ждати, поки дуелянт зазівається, а граф до того встигне не один раз тебе проколоти.

— Що ж, хай буде й так, але мені треба оволодіти цим прийомом!

— Тоді ходімо до мене додому. Батько поїхав у маєток, і нам буде де повправлятися. Навіть у саду, хоча там темно. Ні, ліпше в залі, я накажу запалити всі світильники.

Шапелль неабияк здивувався, як швидко Сірано засвоює перші уроки фехтування. Він дуже хутко навчився тримати шпагу в своїй залізній кисті, оволодів в уповільненому темпі викрутним рухом, коли передане сталлю зусилля над ефесом шпаги суперника спрямоване на кінці його пальців, що охоплюють руків’я. Пальцям важко її втримати, коли вона виковзує з руки, і шпага може відлетіти вбік.

Сірано старанно опанував тільки цей прийом, хоч Шапелль умовляв його вивчити й випади, завдяки яким можна пронизати груди противника. Бержерак цим не зацікавився.

Ближче до півночі в будинку Шапелля з’явився секундант графа де Вальвера маркіз де Шампань і домовився з господарем про місце зустрічі: як завжди, під стіною одного з монастирів.

Коли маркіз пішов, друзі сіли за стіл, але вечері їм чомусь не подавали. Сірано довелося слово в слово відтворити всю віршовану дуель у баронеси. Шапелль був непоганим поетом і зміг гідно оцінити обох супротивників.

— Бажаю, Сірано, щоб завтра на світанку ти володів шпагою так само, як поетичним словом, а твої рухи були такими ж швидкими, як реакція у вітальні баронеси.

Сірано заночував у друга, а вдосвіта вони вже були в призначеному місці.

Пройшли гвардійці кардинала, підозріло розглядаючи двох молодиків, які тинялися на пустирищі. Капрал поцікавився, що вони тут роблять.

— Чекаємо подружок, хоробрий наш воїне! — спокійно запевнив Шапелль. — У них, до речі, сварливі чоловіки, котрі не ризикнуть цієї пізньої пори з’явитися сюди, аби їх не запідозрили в порушенні указу короля і його превелебності кардинала про заборону поєдинків.

Гвардієць підозріло оглядався, чи не йдуть ще двоє молодиків, але Шапелль завбачливо простяг йому гаманець із сріблом і сказав:

— Прошу вас, пане капрале, випийте разом із вашими мужніми гвардійцями за успіх наших любовних справ.

Гвардієць задоволено всміхнувся і, звертаючись до Сірано, сказав:

— За ваш успіх, мсьє, доведеться випити подвійну порцію, бо однієї, маючи на увазі дамські смаки, здається малувато.

— Хоч потрійну, — весело відгукнувся Сірано, не звернувши уваги на красномовний натяк капрала на його ніс.

Щойно вони пішли, як з’явилися граф де Вальвер і маркіз де Шампань.

— Чи достатньо світла для суперників? — вкрадливо почав маркіз. — Сонце ще не зійшло. І чи досі мсьє вважають один одного ворогами?

— Світла цілком достатньо, аби побачити, що носить пан граф під своїм капелюхом, — відповів Сірано.

1 ... 18 19 20 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дзвін сонця, Олександр Петрович Казанцев», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Дзвін сонця, Олександр Петрович Казанцев» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Дзвін сонця, Олександр Петрович Казанцев"