Читати книгу - "Не кохай мене, Ольга Джокер"

***
Моє серце перестає битися з останнім словом Ярослава. Вдихнути і видихнути неможливо. Здається, наче я на атоми розсипаюся.

Навіть так. Не оцінить, значить.

Міцно стиснувши пальці в кулаки, я витримую погляд карих допитливих очей у відображенні дзеркала, хоча стояти перед Яром у білизні на критично близькій відстані ті ще тортури. Я як губка вбираю його тепло, запах та потужну енергетику, яка б'є через край. Внизу живота сильно пульсує, я плутаюсь у думках та бажаннях.

Хочеться відповісти, що пізно. Занадто пізно. Я вже давно закохана. Сильно і, схоже, що без відповіді. Де був Жаров зі своїми бісовими вказівками років десять тому? Хоча допомогло б мені це? Хіба почуття піддаються вказівці? Правилам? Логіці?

Яр уважно стежить за моєю реакцією, але я не маю показати йому свою слабкість і розчарування.

- Будь спокійним, я зовсім не планувала… закохуватися в тебе, — відповідаю рівним голосом. - Просто намагаюся зрозуміти: ти забираєш мене як кого? Помічницю по дому? Прачку? Кухарку?

- Як близьку для мене людину, якій я хочу допомогти. Ти маєш відновитися і вилікуватися. Це першорядне завдання, до якого і ти, і я мушу докласти максимум зусиль. Віддавати мені щось у відповідь не потрібно.

- Окей. Значить, і в списку моїх обов'язків так само не числиться задовольняти тебе у ліжку?

Я дивуюся власній зухвалості і мені б прикусити язик, бажано, перш ніж щось ляпнути, але тепер уже пізно. Яр усміхається лише краєчками губ і схиляється над моїм вухом, тому по тілу хвилями розповзаються мурашки.

- Ні, Пряник. Не числиться.

- Ох зрозуміло. А шлюб зі мною це щось подібне до прикриття твоєї нетрадиційної орієнтації? Чи проблем із потенцією?

Боже мій, куди мене несе? І найголовніше: навіщо? Те, що хотіла, я вже почула. Розклад простий та зрозумілий. Тим більше, я чудово знаю, що з протилежною статтю у Жарова не було проблем. Але чи мало що... 

Очі Ярослава помітно темніють і зливаються із зіницею, затягуючи мене в глибоку нескінченну вирву. Жаров з силою штовхається стегнами, змушуючи мене повною мірою відчути ерекцію, що упирається в поперек. Пляшки з рідким милом, лосьйоном для тіла і шампунем з гуркотом падають на кахельну підлогу змушуючи щоразу з розривом на долю секунди дрібно здригатися.

Ох, матінко. Я не надто розуміюся на чоловічих статевих органах, але те, що я відчуваю напевно більше середнього розміру.

Роблю рваний вдих-видих. Пульс частить, а серце працює на розрив.

Скільки разів я уявляла собі таку сцену? Десятки тисяч! Тільки в моїх фантазіях незмінно було продовження. Яр знімав з мене білизну, різко входив у моє тіло. Вимушуючи при цьому повернути голову і штовхаючись у мій рот язиком.

- Шлюб із тобою як одна з умов, за яких я на цілком законних підставах зміг забрати тебе з дому. Як свою дружину. Взявши повну відповідальність за твою подальшу долю, - спокійно пояснює Яр. — Як бачиш, проблем із потенцією в мене немає, Соня. Як і з орієнтацією.

- Бачу, — відповідаю сиплим голосом.

- Я вдячний твоєму братові. Якийсь час тому він мене виручив. Ситуація була кепська і, якби не Влад, гадки не маю, вийшло б у мене вибратися чи ні. Коли я говорив тобі про людські принципи, то передбачав, що не псуватиму улюблену молодшу сестру кращого друга. Це не входило до моїх планів як би не хотілося. На щастя, з контролем та витримкою у мене повний порядок.

- А твоя палиця за моєю спиною — це тоді що?

- Це фізіологія та абсолютно нормальна реакція на дівчину. Я ж сказав, що ти дуже гарна, Соня.

Обличчя та шия покриваються червоними плямами. Яр, напевно, не перший, хто каже мені подібні компліменти, але чомусь з його вуст це звучить якось особливо. Хочеться одночасно провалитися крізь землю та повиснути у нього на шиї. Останнє на віки вічні під забороною. Моїх почуттів не зрозуміють та не оцінять. Я нічого не значу для свого чоловіка. Наш шлюб це про обов'язок та честь. Але не про кохання.

Потрібно старанно закрити свій потяг до Яру на замок і сховати ключ у довгий ящик через непотрібність. Брати максимум із того, що дають. Можливість стати повноцінною людиною, а не калікою, це вже добре і дуже дорого означає.

В кімнату раптом голосно й часто стукають від чого я сіпаюся, а Яр ліниво відсторонюється і, розвернувшись, виходить із ванної кімнати. Я нарешті розслабляюся і повністю беру себе в руки.