Читати книгу - "Мій коханий хірург, Інна Романова"

- Олено Володимирівно! – покликала  чергового лікаря після обходу. – Мені не подобається стан Краснобородько із 17 палати. Вибачте, може я трохи перевищую свої повноваження, – тут же пом'якшила свою промову.  – Але мені здається, її треба ретельніше обстежити на предмет головного болю. Ви знаєте, що в неї постійно болить голова? 
- Насте, ти молодець, що це все озвучуєш і звертаєш увагу, ми запросимо консультацію у неврології, – пообіцяла жінка. 
Я заспокоїлася трохи, ось уже третю зміну  спостерігаю за цією пацієнткою, яка потрапила до нас із міомою і мені її стан не подобається все більше і більше. 
Вона постійно скаржиться на сильну головну біль, нудоту, різку зміну настрою і ще до цього вона багато скинула у вазі. 
Це все дуже підозріло і зовсім не схоже на гінекологічні проблеми, чи тільки на них. 
- Кіро, - запитала я. - А давно у Вас почалися всі ці нездужання? 
- Насте, ти знаєш, я згадати не можу, вже давно, але здається після Замбії все почалося. Десь пів року тому, – задумливо промовила пацієнтка. 
Ну ось, відвідування тропічної екзотичної країни на додачу. 
Ні, не можна це просто ігнорувати, моя інтуїція кричала "ненормально", а я звикла до неї прислухатися. 

Зайшла до нейрохірургії після нічної зміни, Завгородній вже має прийти на роботу. 
Постукала до його кабінету і почула заповітне «заходьте». 
- Привіт, - посміхнулася до лікаря, на секунду затримавши подих від його краси, харизми, і сексуальності. Коли вже звикну до цього? 
- Привіт, - усміхнувся чоловік у відповідь, обійняв і поцілував у щічку. - Як зміна? Ти чому додому не йдеш? 
- Романе, потрібна твоя допомога, пам'ятаєш ти казав звертатися у разі чого? - нагадала я, він мовчки кивнув, продовжуючи уважно слухати. - Є жінка в гінекології з сильними головними болями в районі чола, як мігрень, часта зміна настрою і нудота, іноді запаморочення,- описала симптоми пацієнтки. 
- Насте, це може бути все, що завгодно. Їй треба зробити МРТ однозначно, швидше за все, вона наш пацієнт чи відділу неврології. Як прізвище? 
Я не встигла нічого сказати, тому що йому зателефонували, а далі зайшов завідувач із черговим лікарем-асистентом. 
- Ульянова, а ти тут якими дорогами? - щдивувалася вона, та, яка не захотіла чути про дідуся з двосторонньою пневмонією. 
- Вона до мене прийшла, - між телефонною розмовою сказав Роман, і таким тоном, що давало зрозуміти - краще не лізти, якщо не хочете нарватися на неприємності. 
- Ну, я піду, Романе Петровичу, дякую за консультацію, - він махнув мені рукою і я швиденько вийшла з кабінету, щоб уникнути подальших розпитувань. 
- Насте, привіт! - тут же натрапила на Калугіну, що мені сьогодні так не щастить? 
- Привіт, Віро, - відповіла, не припиняючи йти. 
Калугіна своїми довгими ногами легко мене наздогнала. 
- Насте, - дівчина зупинила мене перед ліфтом, досить акуратно схопивши за руку. - Я знаю, що поводилася як стерва і нема мені прощення, але все ж я прошу, допоможи мені з Петрошенком. Я провела з ним лише годину, але чітко зрозуміла, що не можу просто бути осторонь і дивитися. Мені хочеться бути поряд, бути його дівчиною! 
- Віро, я тебе вітаю з усвідомленням своїх почуттів та бажань, але до чого тут я? - витримала її благаючий погляд, залишаючись незворушною і майже байдужою. Ця дівчина стільки бруду на мене вилила, що співчуття мовчало, як риба.  Ось і на нашій вулиці свято! 
- Ну ти ж така добра і дбайлива, розумієш людей, допоможи мені з ним,- дівчина мене не відпускала. 
- Калугіна, ось тобі і рецепт - Колі подобаються добрі та дбайливі дівчата, дій! - розтиснула її пальці, звільнила свою руку, поплескала по плечу і викликала ліфт. – Бувай, спати хочу, капець просто, з нічної зміни. 
Ближче до вечора мені зателефонувала медсестра з нашого відділення і слізно попросила її підмінити, вона була вагітна і виникла загроза викидня, відмовити я просто не змогла,  по-людськи чисто. 
Ця зміна мені запам'ятається надовго. 
Я звернула увагу на дивне заціпеніння Краснобородько. 
- Кіро, Ви як? - запитала дівчину, вона мені посміхнулася і так нічого і не відповіла. 
У середині зміни у пацієнтки трапився напад епілептичного характеру і вона перестала дихати. 
Реанімаційний набір, штучний масаж серця, в результаті відновили ритм, дякувати Богу, але перевели в реанімацію з підтримкою основних функцій забезпечення – ось результат її непритомності. 
Черговий лікар перебував у паніці, оскільки по гінекології все було у відносному порядку. 
Я знову розповіла відомі мені симптоми, і дівчину нарешті провели на МРТ голови. 
- Насте! - вранці кличе мене завідувач до себе в кабінет, де я побачила Завгороднього і ще декілька лікарів-гінекологів і лікарів-нейрохірургів. - Ще раз розкажи, на що пацієнтка Краснобородько тобі скаржилася, але згадуй все в деталях. 
Я все, що знала, видала. Усі мовчали та вивчали МРТ. 
- А, ще вона говорила, що все почалося після поїздки в Замбію, там вона  пробувала сире м'ясо. Це було півроку тому, – згадала на додачу. Дівчина з захопленням розповідала про цей досвід в житті. 
- Тоді це може бути правдою, – задумливо каже Завгородній і показує своїм колегам на знімок. – Вперше з таким зустрічаюся, якщо чесно. 
І тут усі дружно закивали і з повагою глянули на мене. 
- Дякую, Насте, твоє останнє зауваження нам дуже допомогло підтвердити попередній діагноз, – сказав Роман і повернувся до вивчення МРТ. 
Я мовчки вийшла, щоби не заважати лікарям, свою функцію медсестри виконала, можу бути спокійною. І ще дуже втомилася та спати хочу. 
Увечері я дізналася про діагноз – цистицеркоз, ураження головного мозку тропічним паразитом-хробаком. Який жах, навіть не чула раніше про подібне! 
А потім мені зателефонував Завгородній і запропонував зустрітися. 
Ми повечеряли в ресторані, погуляли нічним містом, тримаючись за руки, цілувалися, сміялися і раділи один одному, потім він відвіз мене додому і я з блаженною усмішкою на вустах заснула.