Читати книгу - "Коханки"

Вони познайомилися на пляжі, де всі знайомляться з усіма, де стикаються одне з одним люди різних інтересів, поглядів і прошарків.

Сюзі — людина з інтересами. Вона цікавиться книжками у кишеньковому форматі й кіно. Її цікавлять усі, хто цікавиться тими ж або схожими книжками й фільмами. Разом можна обговорити, яка з книжок чи стрічок кому подобається, вибрати з них кращі. Сюзі цікавиться всім, що на неї схоже, всім, чим вона сама вже є. Вибрати між двома різними фільмами, обидва з яких хочеться подивитися, справа майже всього життя. Виникає таке відчуття, що ти — центр світу, а все обертається навколо тебе.

Сюзі дуже цікавиться кулінарією. Що й казати, кулінарія — річ хороша й важлива. І не тільки для Сюзі, але й для іншого людства, з окремими представниками якого вона часом заходить у розмови.

Сюзі може собі заходити в розмови, бо ж у неї є кругозір.

Якщо її питають: біле або чорне? — вона зазвичай відказує: посередині. І сміється так заразливо.

Мама Сюзі теж десь посередині. Так найнадійніше, не занадто вистромлюєшся й не пасеш задніх. Коли ти посередині, на тебе не тиснуть так, як на тих, хто внизу, і тобі не доводиться братися за все першому, як тим, хто вгорі.

Жіноча гімназія — кращого місця годі знайти.

І чоловіка треба вибирати пристойного. Надійний чоловік має бути тобі рівним або й вивищуватися над тобою. Чоловік, нижчий за твій рівень, надійним бути не може. Сюзі впевнена, що її рівень дуже високий.

Сюзі швиденько оцінила все, що спало їй на очі.

Сюзі навчилася цього у своєї матері, яка цілий день тільки те й робить, що оцінює, вимірює, зважує й підраховує. Звідси і результат: нижче рівня. Вирок суворий і остаточний.

А проте для такої допитливої дівчини, як Сюзанна, цікаво постежити за купою різних людей, які поступаються Сюзанні рівнем і настільки схожі один на одного, що у гурті їх майже не розгледіти.

Сюзі виважує і зважує, дуже жіночно потягуючись у шезлонгу. Сюзі вже не маленька дівчинка. Це особливо помітно, коли вона потягується в шезлонгу.

Сюзі поблажлива до Бріґітти. Її толерантності вистачає на те, щоб утаємничити Бріґітту в секрети свого кулінарного мистецтва, але у відповідь пожинає невдячність і нерозуміння. Дещо збентежена, Сюзі знову замовкає. Який жаль, але ж день видався такий погожий і ясний.

Бріґітту миттю верне, варто їй тільки побачити білосніжний купальний халат і довге світле волосся Сюзі. Реакція цікава, і вона зовсім не збігається з реакцією Гайнца. Гайнц відразу розгледів якісний бік Сюзі, колись він точно стане гарним підприємцем. Бріґітті в питаннях якості важко розібратися, тому, мабуть, що вона коли-небудь пуститься берега. Сюзі взагалі не помічає, як Бріґітта її ненавидить. У думках їй снуються рецепти приготування тортів зі смородиновою начинкою і сідла козулі на рожні. Сюзі почуття ненависті невластиве. Сюзі приязна й по-домашньому затишна.

Всі мешканці, що юрбляться навколо її садового будиночка, впевнені, що Сюзі щось від них залежить: недаремно ж вона така приязна. Інша річ, Сюзі до них байдужа.

Вся притичина в тому, що Гайнц і його батьки часто-густо поводяться грубо й неввічливо, їм варто переглянути свою поведінку, адже немає особливої потреби в тому, щоб ставитися до інших вороже, адже цілком можна бути приязним.

Так уважає Sunny Сюзі.

У Бріґіттиному колі ненавидять конкуренток. У Бріґіттиному колі на ненависть кладуть велику вагу. Собі подібних Бріґітта любити вже не може, це почуття вбите в ній назавжди.

У Сюзанниному колі панує любов, яка має поширюватися на весь світ і перед якою замовкає ненависть. Сюзі привітна з Бріґіттою, оскільки та її не обходить, як уламок порохнявого дерева. Бріґітта ненавидить Сюзі так, як тільки можна ненавидіти щось, що надягнуло на себе білосніжний халат.

Бріґітту просять показати Сюзі сад і фруктові дерева. Сюзі від захвату плескає в долоні. Бріґітта тремтить перед кожною сливою і яблунею, Господи, вона ж не відніме в мене це, і це, і ще оце дерево! Я тебе вб’ю, якщо ти віднімеш у мене майбутнє, мого Гайнца, мій майбутній будинок, будинок Бріґітти й Гайнца, якщо ти в мене віднімеш моє майбутнє, будь певна: я тебе прикінчу! Сюзі радісною пружною ходою перетинає ділянку. Вона безтурботно топче айстри, жоржини й маленькі садові квіти. Бріґітта кидається на землю і знову дбайливо їх піднімає — а що, коли квіти не зламані і ще оживуть?! Можливо, тепер, після всього, що вона накоїла, Сюзі таки виженуть із ділянки!

Бріґітта всім тілом захищає своє добро, що коли-небудь їй належатиме.

Якщо у тебе зроду-віку нічого не було, то ти захищаєш власність, яку розраховуєш прибрати до рук, як захищаєш власне життя. Бріґітта розпластується перед кущами ожини, щоб захистити їх від Сюзі, котра нахабно збирається зірвати кілька ягідок.

При цьому Бріґітта чавить своїм неспритним тілом цілий кілограм спілих ягід. Не топтати їй рясту!

Сюзі дивується. Вона говорить, що ягоди може купити де завгодно, якщо захоче. Бріґітта відповідає:

— Атож, а ці ягоди — мої. МОЇ. Мої. Це моє, те моє. І цей Гайнц — він мій. Колись-то в мене буде свій будинок, він буде набагато кращий за цей простенький садовий будиночок, його ми залишимо батькам чоловіка, а самі, мій Гайнц і я, переїдемо у великий і гарний будинок. На першому поверсі в ньому буде наша власна крамниця електротоварів і майстерня з їхнього ремонту, — кидає Бріґітта.

— Це ви добре придумали, — привітно відповідає Сюзі. Бріґітта її анітрохи не цікавить. Як на Сюзі, то їй байдуже, існує Бріґітта чи ні. Її існування жодним чином не перетинається з життям Сюзі. Душа у Сюзі розкрита для Бріґітти, бо це їй не важко. Бріґітта нічого не зможе в неї відняти, навіть за кулінарне мистецтво переживати не випадає. Бріґітта, своєю чергою, ненавидить Сюзі від потилиці до п’ят. Сам факт її існування становить постійну небезпеку для Бріґітти. Якщо Гайнц розгледить краще, то йому, напевно, захочеться його дістати. НІ!

Сюзі хоче щось ВІДНЯТИ в Бріґітти!

Бріґітті страшенно хочеться прикрити своїм тілом Гайнца, сад і будинок, як вона вкривала кущі ожини, щоб захистити все від нахабних Сюзіних рук.