Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Нью-йоркська трилогія, Пол Остер 📚 - Українською

Читати книгу - "Нью-йоркська трилогія, Пол Остер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нью-йоркська трилогія" автора Пол Остер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 76
Перейти на сторінку:
до мого завдання. Вулиці для мене — ​нескінченне джерело матеріалу, невичерпний склад брухту. Я щодня прогулююсь із сумкою і збираю предмети, варті дослідження. Накопичив уже сотні експонатів, від надщерблених до розтрощених, від погнутих до розчавлених, від розкришених до зіпсутих.

— І що ви з ними робите?

— Даю імена.

— Імена?

— Я вигадую нові слова, які відповідатимуть цим речам.

— А, он воно що. Але як ви їх вибираєте? Як ви знаєте, що знайшли правильне слово?

— Я ніколи не помиляюся. Це — ​ознака генія.

— А можете навести приклад?

— Моїх слів?

— Так.

— Перепрошую, це неможливо. Зрозумійте, це — ​моя таємниця. От видам книжку, тоді ви й решта світу про все дізнаєтеся. Але поки що все мушу тримати в собі.

— Засекречена інформація.

— Точно, зовсім таємно.

— Вибачте.

— Та ви не засмучуйтеся, я вже скоро доведу свої знахідки до ладу. Й тоді почнуться великі речі. Це буде найважливіша подія в історії людства.

*

Друга зустріч відбулася трохи по дев’ятій наступного ранку. Була неділя, Стіллман вийшов із готелю на годину пізніше, ніж зазвичай. Пройшов два квартали до кафе «Мейвлавер», де зазвичай снідав, і сів за столик у глибині зали. Квінн набрався зухвальства, зайшов за старим і сів за той же столик, просто навпроти нього. Кілька хвилин Стіллман, здається, навіть не помічав його присутності. Тоді, піднявши погляд від меню, неуважно оглянув Квіннове обличчя. Судячи з усього, свого вчорашнього співрозмовника він не впізнав.

— Я вас знаю? — ​спитав він.

— Це навряд чи, — ​сказав Квінн. — ​Мене звати Генрі Дарк.

— О, — ​Стіллман кивнув. — ​А ви зразу до суті. Мені подобається.

— Без сорома казка.

— Казка? І що ж то за казка?

— Про солом’яного бичка, звичайно.

— О, так. Про солом’яного бичка. Звичайно. — ​Стіллман придивився до Квіннового обличчя, цього разу уважніше, але і з певною долею розгубленості. — ​Перепрошую, забув, як вас звати. Пам’ятаю, ви не так давно називали своє ім’я, але все вже забулося.

— Генрі Дарк, — ​сказав Квінн.

— Точно. Так, тепер згадав. Генрі Дарк. — ​Стіллман на мить зупинився і труснув головою. — ​На жаль, це неможливо, сер.

— Чому ні?

— Бо немає ніякого Генрі Дарка.

— Може, я не той Генрі Дарк. Не той, якого не існує.

— Гм-м-м. У цьому є певний резон. Буває ж таке, що двоє людей носять одне і те ж ім’я. Можливо, вас звати Генрі Дарк. Але ви — ​не той самий Генрі Дарк.

— Це ваш друг?

Стіллман розсміявся, мов почув дотепний жарт.

— Не зовсім. Бачте-но, ніякого Генрі Дарка ніколи й не існувало. Я його вигадав. Він — ​вигадка.

— Та ви що, — ​сказав Квінн із награним подивом.

— Ага, це персонаж у книжці, яку я колись написав. Вигадка.

— У голові не вкладається.

— І нікому не вкладалося, я всіх обдурив.

— Чудасія. І чого ж ви це зробили?

— Він, бачте-но, був мені потрібен. На той час певні мої ідеї виявилися надто небезпечними й контроверсійними. Тож я приписав їх іншому. Щоб захистити себе.

— А як ви обрали ім’я «Генрі Дарк»?

— Непогане ж ім’я, правда? Мені дуже подобається. Наче й загадки сповнене, а наче й цілком порядне. Воно відповідало моїм потребам. А крім того, було в нього таємне значення.

— Алюзія до темряви?

— Ні, що ви, це надто в лоб. Це все через ініціали, Г. Д. Це дуже важливо.

— Чому?

— А ви вгадайте.

— Не хочу.

— А ви спробуйте. Три спроби. Не вгадаєте — ​все розкажу.

Квінн мить помовчав, готовий докласти всіх сил.

— Г.Д., — ​сказав він. — ​Генрі Девід? Генрі Девід Торо?

— Холодно.

— Тоді як щодо «чистої і простої» Г.Д., поетки Гільди Дуліттл?

— Ще холодніше.

— Гаразд, третя спроба. Г.Д. Г… і Д… Секундочку… А як щодо… зараз-зараз… о… Так, ось і воно. Г — ​на честь слізливого філософа Геракліта. А Д — ​на честь розсміяного філософа Демокрита. Геракліт і Демокрит… два полюси діалектики.

— Дуже дотепна відповідь.

— А правильна?

— Ні, звісно, ні. Але дотепна.

— Але не можете сказати, що я одразу склав руки.

— Чого не можу, того не можу. Тому й винагороджу вас правильною відповіддю. Бо ви не склали руки. Готові?

— Готовий.

— Ініціали Г. Д. в імені Генрі Дарка відсилають до Гампті-Дампті.

— До кого?

— До Гампті-Дампті, він же Бовтун-Товстун. Яйце.

— До того, який «Бовтун-Товстун на мурі сидів»?

— Точно.

— Нічого не розумію.

— Бовтун-Товстун — ​досконале втілення стану людського. Слухайте мене уважно, пане. Адже що таке яйце? Це те, що ще не народилося. Парадокс, еге ж? Як Бовтун-Товстун може бути живий, якщо ще не народився? А він-бо живий, це точно. Ми це знаємо, бо він може говорити. Ба більше, він — ​філософ мови. «— Коли Я користуюся якимось словом, — ​доволі сухо зауважив Бовтун-Товстун, — ​то воно означає те, що я захочу… не більше й не менше.

— Але проблема в тому, — ​сказала Аліса, — ​чи МОЖЕТЕ ви змусити слова означати такі різні речі.

— Проблема в тому, — ​сказав Бовтун-Товстун, — ​хто кому хазяїн… от і все» [5].

— Льюїс Керролл.

— «Аліса у Задзеркаллі», розділ шостий.

— Цікаво.

— Це не просто, пане, цікаво. Це фундаментально. Послухайте уважно, може, щось та й зрозумієте. У цій короткій промові перед Алісою Бовтун-Товстун окреслює перспективи людських надій і підказує, як нам порятуватися: стати хазяями слів, якими ми говоримо, змусити мову задовольняти наші потреби. Бовтун-Товстун — ​пророк, людина, що розкриває істину світові, який ще до цього не готовий.

— Яка ж він людина?

— Перепрошую, заговорився. Яйце, звісно. Але ця помилка показова і підтверджує мою тезу. Адже всі люди по-своєму яйця. Ми існуємо, але ще не досягнули форми, яку нам роковано. Ми — ​чистий потенціал, приклад того, що ще не настало. Людина — ​створіння після Падіння, це ми з Буття знаємо. І Бовтун-Товстун теж упав. Він упав зі стіни, й ніхто не може скласти його докупи — ​ані король, ані кіннота, ані військо його звитяжне. Але ми всі мусимо цього прагнути. Це — ​наш людський обов’язок: знову скласти яйце. Адже всі ми, пане, — ​такі бовтуни-товстуни. Помогти йому — ​це помогти собі самим.

— Переконливий аргумент.

— Ґанджів ви у ньому не знайдете.

— Яйце без тріщини.

— Точно.

— І звідси бере витоки Генрі Дарк.

— Так. Але й це ще не все. Існує ще одне яйце.

— То яєць багато?

— На Бога, звісно, мільйони. Але те, яке в мене на думці, особливо відоме. Це, мабуть, найвідоміше яйце на світі.

— Тут я втрачаю нитку оповіді.

— Яйце Колумба.

— О, так, звісно.

— Ви знайомі з цим сюжетом?

— Хто ж із ним не знайомий?

— Чудова історія, правда? Коли виникла потреба поставити яйце на кінчик, Колумб просто по ньому постукав і надтріснув шкаралупу, щоб створити пласку діляночку, на якій яйце і стояло, коли він прибрав руку.

— І йому вдалося.

— Звичайно, вдалося, на те Колумб і геній. Він шукав рай, а відкрив Новий світ. Але ще не пізно перетворити його на рай.

— Точно.

— Визнаю, поки що мені не все вдавалося, але надія помирає останньою. Американці так ніколи й не втратили бажання відкривати нові світи. Пам’ятаєте, що сталося у 1969 році?

— Я багато чого пам’ятаю, про що ви?

— Людина ступила на місяць. Ви тільки уявіть, зацний пане. Людина ступила на місяць!

— Так, це пам’ятаю. За словами президента, це була найвеличніша подія з часів сотворіння світу.

— І він мав рацію. Це — ​єдина розумна теза,

1 ... 18 19 20 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нью-йоркська трилогія, Пол Остер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нью-йоркська трилогія, Пол Остер"