Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Стів Джобс 📚 - Українською

Читати книгу - "Стів Джобс"

369
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стів Джобс" автора Волтер Айзексон. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 189 190 191 ... 203
Перейти на сторінку:
колись так було.

Коли в своєму обговоренні ми зачепили тему сумного становища економіки та політики, Джобс висловив декілька гострих думок щодо браку сильних лідерів по всьому світі.

— Я розчарований Обамою, — сказав він. — Він не може бути хорошим лідером, бо боїться образити людей чи вигнати їх.

Стівен здогадався, про що я подумав, і погодився, усміхнувшись:

— Так, то ніколи не було моєю проблемою.

Після двох годин він притих, тож я піднявся з ліжка й рушив до виходу.

— Зачекайте, — сказав він і показав рукою, щоби я знову присів коло нього. Йому потрібно було хвилину чи дві, щоби зібратися з силами й продовжити розмову. — Я з великим трепетом ставився до цього проекту, — промовив він нарешті, маючи на увазі своє рішення співпрацювати зі мною у написанні цієї книги. — Я справді переймався.

— То чому ви зробили це? — запитав я.

— Я хотів, щоби мої діти знали мене, — відповів Стів. — Я не завжди був з ними, коли вони потребували мене, і я хотів, щоби вони знали, чому, і розуміли, чим я займався. Також коли я захворів, то усвідомив, що інші люди напишуть про мене, коли я помру, а вони не знатимуть нічого. Вони передадуть усе неправильно. Тому я хотів бути впевненим, що хтось почув те, що я говорив.

Він ніколи, протягом двох років, не запитував, що я записував у книгу чи яких висновків дійшов. Але у той момент він подивився на мене й промовив: «Я знаю, що у вашій книжці буде багато такого, що мені не сподобається». То було радше запитання, аніж ствердження, і коли він углядався в моє обличчя, очікуючи реакції, я кивнув, посміхнувся і сказав, що впевнений, що так воно й буде.

— Це добре, — відповів Стів. — Тоді книжка не буде апологетичною. Я не читатиму її якийсь час, оскільки не хочу розлютитися. Може, я почитаю її через рік — якщо все ще буду тут.

У той час його очі були заплющені, а сили залишили його, тож я тихенько вийшов із кімнати.

Улітку його здоров’я погіршилося, і Джобс повільно почав усвідомлювати неминуче: він уже не повернеться в Apple в ролі виконавчого директора. Тож для нього наступив час піти у відставку. Він боровся із цим рішенням протягом тижнів, обговорював його з дружиною, Біллом Кемпбелом, Джоні Айвом та Джорджем Райлі.

— Одним із моїх бажань щодо Apple було зробити компанію зразком того, як правильно передавати владу, — сказав він мені і пожартував з приводу всіх тих грубих змін, які відбувалися там за останніх тридцять п’ять років: — То завжди була ціла драма, як зміна влади в країнах третього світу. Частиною моєї мети було зробити Apple найкращою компанією в світі, а правильна передача влади — це ключ до досягнення цієї мети.

Найкращий час і місце, щоби зробити цей перехід, як вирішив він, була звичайна планова зустріч ради директорів 24 серпня. Стів дуже хотів зробити це особисто, замість того щоби просто написати листа чи підключитися телефоном, тож він змушував себе їсти й набиратися сили. За день до зустрічі він вирішив, що може зробити це, але йому потрібен був інвалідний візочок. Необхідних заходів було вжито, щоби привезти його в офіс і завезти на візку до кімнати засідань ради настільки таємно, наскільки це було можливо.

Він прибув за декілька хвилин до одинадцятої ранку, коли члени ради саме дочитували доповідь комітету й завершували інші буденні справи. Більшість знали, що має відбутися, але замість того, щоби відразу перейти до теми, яка цікавила всіх, Тім Кук і Пітер Оппенгеймер, фінансовий директор, почали обговорювати результати за квартал і прогнози на рік уперед. Тоді Джобс тихо сказав, що має розповісти щось особисте. Кук запитав, чи йому та іншим топ-менеджерам слід вийти, і Джобс роздумував більше тридцяти секунд, перед тим як вирішив, що їм справді краще піти. Щойно в кімнаті не залишилося нікого, крім шести зовнішніх директорів, він почав читати їм уголос листа, якого надиктував і відредагував протягом попередніх тижнів.

«Я завжди говорив: коли настане день, з якого я більше не зможу виконувати свої обов’язки й відповідати очікуванням в ролі виконавчого директора Apple, я буду першим, хто сповістить вас про це, — почав він. — На жаль, цей день уже наступив».

Лист був простим, прямим і містив усього лише вісім речень. Там була висловлена пропозиція, щоби Кук замінив його на посаді директора, а він сам міг би очолити раду директорів. «Я вірю, що найяскравіші й сповнені найбільших інновацій часи все ще попереду компанії Apple. І я з нетерпінням чекаю, коли вони настануть, щоби спостерігати за цим і робити свій внесок в успіх компанії вже в новій ролі».

Запала довга тиша. Ел Ґор заговорив першим: він перерахував досягнення Джобса за час перебування на цій посаді. Майкі Дрекслер додав, що те, як Джобс перетворив Apple, було «найбільш дивовижним, що я бачив у бізнесі», а Арт Левінсон похвалив дбайливе ставлення Стіва для того, щоби зміна виконавчого директора минула гладко. Кемпбел нічого не сказав, але в його очах бриніли сльози, коли формальні резолюції передачі влади були затверджені.

Пізніше Скотт Форстал і Філ Шиллер прийшли, щоби показати макети деяких продуктів, що були в комунікаційній лінії Apple. Джобс засипав їх питаннями та власними спостереженнями, особливо з приводу того, яку потужність могли мати мобільні мережі четвертого покоління і які характеристики мають бути в майбутніх телефонах. У якийсь момент Форстал похвалився програмою, яка розпізнавала голос. Як він і боявся, Джобс схопив телефон посеред презентації й спробував збити програму з пантелику.

— Яка погода в Пало-Альто? — запитав він і отримав відповідь. Після кількох інших запитань Джобс кинув виклик: — Ти чоловік чи жінка?

На диво, програма відповіла голосом робота:

— Вони не надали мені статі.

На якийсь момент настрій усіх покращився.

Коли розмова зайшла про планшетні комп’ютери, дехто тріумфально зауважив, що HP несподівано покинула цю нішу, не маючи змоги конкурувати з iPad. Але Джобс понурився і виголосив, що це, насправді, сумний момент.

— Ґ’юлетт і Паккард побудували прекрасну компанію, і вони думали, що передають її в хороші руки, — сказав він. — Але тепер компанія розчленована й поруйнована. Це трагічно. Я сподіваюся, що залишив потужнішу спадщину, і такого ніколи не станеться з Apple.

Коли він зібрався покидати залу, члени ради оточили його, щоби обійняти.

Після зустрічі зі своєю командою директорів Джобс поїхав із Джорджем Райлі, щоби пояснити новини. Коли вони приїхали додому, Пауел була на задньому дворі,

1 ... 189 190 191 ... 203
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стів Джобс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стів Джобс"