Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Уранці, тільки-но прокинувшись, Сіжень почула вигук Баоюя:

— Ану ж бо, подивися! Вночі до нас забралися злодії, а ти спала, як нічого й не було!

Аж тут Сіжень помітила на собі той самий червоний пояс, що бачила в Баоюя, і зрозуміла, що це він уночі пов’язав його їй.

— Не потрібен мені такий мотлох! — крикнула вона, знімаючи пояс. — Забирай назад!

Баоюй заходився лагідно її вмовляти. Нарешті Сіжень погодилася поносити поки пояс. Але як тільки Баоюй вийшов, зняла його, кинула в порожню шухляду й надягла інший.

Повернувшись, Баоюй нічого не помітив і почав розпитувати, як пройшов учорашній день.

— Друга пані Фенцзє посилала служницю по Сяохун, — відповіла Сіжень. — Хотіли дочекатися тебе, але я вирішила, що не варто, і сама її відпустила.

— І правильно зробила, — кивнув головою Баоюй. — Я про це знав, навіщо ж було мене чекати?

— Від гуйфей приїздив євнух Ся, привіз сто двадцять лянів срібла, — вела далі Сіжень. — Гуйфей наказала влаштувати з першого по третє число «подячне моління за дарування спокою» у монастирі Найчистішої порожнечі, зробити жертвопринесення й запросити акторів. Імператриця також бажає, щоб прибув туди старший пан Цзя Чжен разом з усіма членами роду, закадив пахощі й поклонився Будді. Ще вона прислала з євнухом подарунки до свята Початку літа.

Сіжень покликала служницю і звеліла їй принести подарунки: два палацових віяла, дві нитки чоток із червоного запашного дерева, два шматки шовку з візерунком із хвостів фенікса й мату, сплетену зі стебел лотоса.

— А іншим що дісталося? — поцікавився Баоюй, не приховуючи радості. — Те ж саме?

— Твоя бабуся дістала на додачу яшмовий жезл «здійснення бажань», так само як батько, мати й тітка, ще агатову подушечку, — розповідала Сіжень. — Баочай те ж, що й ти.

Панянка Лін Дайюй, друга панянка Інчунь, третя панянка Таньчунь і четверта панянка Січунь — віяло й чотки. Дружина старшого пана пані Ю, дружина другого пана Фенцзє — по два шматки тонкого шовку, по два шматки атласу й по два мішечки для пахощів, а крім того по дві лікарські палички.

— Як же так? — невдоволено запитав Баоюй. — Чому сестрі Баочай дісталися такі подарунки, як мені, а сестриці Дайюй гірші? Може, щось переплутали?

— Ні, — відповіла Сіжень, — цього не могло трапитись, усе було докладно розписано! Твої подарунки були в бабусі, я принесла їх звідтіля. Бабуся звеліла тобі завтра зранку прийти подякувати.

— Неодмінно, — пообіцяв Баоюй.

Він звелів покликати Цзицзюань і сказав їй:

— Віднеси ці штучки своїй панянці й передай, нехай вибере, що сподобається, й залишить собі.

Цзицзюань пішла, але незабаром повернулася з відповіддю:

— Панянка звеліла сказати, що теж дістала подарунки і їй нічого не потрібно.

Баоюй звелів служницям узяти подарунки назад, а сам швидко вмився й хотів вирушити до матінки Цзя. Аж тут він побачив у дверях Дайюй і з усмішкою кинувся їй назустріч:

— Чому ти нічого не побажала взяти з того, що я прислав?

Дайюй давно забула про те, що напередодні гнівалася на Баоюя, але все-таки сказала:

— Такого щастя я недостойна. Хіба можу я зрівнятися з панянкою Баочай, яку, завдяки її золоту, доля зв’язала з яшмою? Адже я всього лиш неосвічене дівчисько!

Почувши «золото» і «яшма»[248], Баоюй розгублено мовив:

— Це все балаканина, мені й на думку нічого такого не спадало! Нехай мене покарає Небо і знищить Земля, нехай я назавжди втрачу людську подобу, якщо говорю неправду.

Дайюй здогадалася, що він зрозумів натяк, і мовила:

— До чого присягатися? Всі ці вигадки про золото і яшму мені зовсім байдужі.

— Не знаю, як тобі пояснити, але коли-небудь ти сама зрозумієш мої почуття, — сказав Баоюй. — Адже після бабусі, батька й матері ти мені дорожча за всіх. Ні до кого я так не прихильний, присягаюся!

— Не присягайся, — сказала Дайюй, — я знаю, що ти думаєш тільки про мене, коли я перед тобою, але варто тобі побачити сестру Баочай, як ти відразу про мене забуваєш!

— Це тобі так здається, — заперечив Баоюй.

— Тоді чому ти вчора не звернувся до мене, коли сестра Баочай не захотіла тебе вигороджувати? — запитала Дайюй. — Як би ти вчинив, коли б я була на її місці?