Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Медициною займаються сукупність найрізноманітніших суб’єктів, котрі пропонують свою працю «на ринку лікування», що передовсім у містах є ширшим та різноманітішним. Лікар physicus, що здобув університетську освіту, ходить до заможніших пацієнтів додому, дотримуючись установленого порядку медичної симптоматики, яка насамперед передбачає спостереження за пульсом та станом сечі пацієнта. Часто терапевтична діяльність лікаря невідокремлювана від консультацій чи відповідей на запити, які надсилає особистий лікар чи інші лікарі. Лікування складається з призначення ліків, кровопускання, порад щодо раціону та способу життя пацієнта. Окрім дипломованих лікарів, медициною займаються хірурги, цирульники, продавці лікарських трав, повитухи, шарлатани, духівництво, опікуни та піклувальники. Хірурги не займаються внутрішніми хворобами (це обов’язок дипломованого лікаря), але обробляють вручну, інструментами та припіканням «зовнішні» патології: рани, вивихи, переломи, опіки, пухлини чи болячки на шкірі. З часом фах хірурга стає дедалі більш шанованим, насамперед у Франції та Італії, і вони починають здобувати освіту в університетах. Діяльність хірургів чимраз помітніше розмежовується за типами операцій та сфери діяльності. Наприклад, лікар-літотом спеціалізується на видаленні каменів із сечового міхура, «ковбасник» — фахівець із кастрації молодих хлопців для співів, хірурги працюють у війську, зцілюючи поранення від вогнепальної зброї. Видатним хірургом доби Відродження є французький лікар Амбруаз Паре (1510—1590), перший хірург короля Генріха II (1519—1559), котрому завдячуємо виробництвом нової мазі для зарубцювання ран та публікацією численних творів із хірургії, яким судилось посісти чільне місце у цій дисципліні ще щонайменше на століття. Одночасно з «дипломованим» хірургом, який часом здійснює навіть розтини, провадить діяльність цирульник-хірург, котрий лікує прості рани, порізи, пускає кров та зцілює шкірні симптоми, що виникають під час інфекційних хвороб. Важливу роль у медицині доби Відродження відігравали продавці лікарських трав (аптекарі), що готували прості й складні ліки. Коли з’явились нові трави з різних частин світу та зросла роль хімії під час приготування ліків, ці торгівці набували чимраз досконаліших умінь. Освіта продавця лікарських трав вимагала тривалого періоду практичного стажування, після якого складали іспит. Протягом XVI ст. ці фахівці починають об’єднуватися в колегії. Крамниці трав та спецій тепер не лише місця, де продають зілля та спеції, адже тут здійснюють лікування, хімічні експерименти та обмінюються інтелектуальними й політичними новинами. Дехто з продавців трав, як-от Франческо Кальцоларі (1522—1609) та Ферранте Імперато (бл. 1550 — бл. 1631), котрі успішно займаються цією справою, відповідно, у Вероні та Неаполі, стають шанованими фахівцями в суспільній та інтелектуальній сферах, проводячи дослідження природничої історії та створюючи натуралістичні колекції, чия слава поширюється по всьому півострову. Виготовлення ліків (принаймні теоретично) визначено нормами фармакопей, зібрань цілющих засобів та речовин, офіційно визнаних у місті. Першу фармакопею було опубліковано у 1498 р. у Флоренції (Ricettario fiorentino); у середині XVI ст. у всіх найбільших італійських містах є власні фармакопеї; у 1564 р. опубліковано першу фармакопею в Аугсбурзі, а на початку XVIІ ст. — у Лондоні.

Амбруаз Паре

Фармакопея

Інший вид цілителів — шарлатани, мандрівні продавці лікарських засобів, котрі рекламують свої ліки, влаштовуючи видовища, співи та танці, а також займаються хірургічною справою. Медичні органи управління потурають шарлатанам, надаючи їм дозволи на провадження діяльності після того, як перевіряють їхні лікувальні засоби та після сплати роялті. Чимало з-поміж тих, хто практикує заняття на межі офіційно визнаної медицини, траплялося жінок. Діяльність повитух суворо контролювалася громадською та релігійною владою, переважно, аби запобігти абортам чи лікуванню засобами, не дозволеними медичними органами.

Див. також: Наука про життя, с. 452;

Викладання та передавання наукових знань:

університети, ботанічні сади та природничі колекції, с. 489;

Андреас Везалій, анатомія та анатомічні ілюстрації Чинквеченто,

с. 467;

Леонардо — вчений, с. 503

Марія Конфорті

Везалій, професор медицини та хірургії, передовсім відомий як автор праці De Humani Corporis Fabrica (La struttura del corpo umano, 1543), що складається з більш як трьох сотень анатомічних ілюстрацій, де знайдено безліч помилок, яких припустилися Гален та його послідовники в царині анатомії. Везалій обстоює злиття медичної теорії й анатомічної практики. Завдяки його праці розтин утверджується як засіб практичної перевірки анатомічних доктрин та провідник у вивченні частин людського тіла.

Життєпис

Успіх

роботи

Везалія

У XVI ст. анатомічна наука робить величезний крок уперед, як і решта дисциплін, пов’язаних зі спостереженнями (згадайте ботаніку та зоологію). Сприяють цьому розвиток майстерних технік відтворення дійсності, що розвинулися в мистецтві, та можливість поширювати ці зображення за допомогою нового революційного засобу — друкованих видань та ілюстрованих книжок. Головною дійовою особою цього неквапного поступу є фламандець Андреас ван Везель, латинізоване прізвище якого Везаліус (1514—1564). Везалій народився у Брюсселі в сім’ї аптекаря, що перебував на службі в імператора Карла V (1500—1558), навчався у бельгійському Левені та Парижі, але диплом отримав у Падуї, яка стала наступницею Болоньї як головний осередок анатомічної науки в Італії. Викладав анатомію та хірургію в італійському університеті, надрукувавши в 1538 р. для своїх студентів інноваційну збірку таблиць Tabulae anatomicae sex, на підставі власних конспектів, проілюстрованих Яном ваном Калькаром (1499—1550?), учнем Тіціана (1490?—1576). Його найважливіший твір De Humani Corporis Fabrica надруковано у Базелі в 1543 р. (тому самому, що й De revolutionibus Коперника). Праця стала одним із найважливіших витворів доби Відродження, не лише в науковому світі, а й у галузі друкування, де брали участь митці з майстерні