Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Рейчел… чого б ти хотіла більш за все на світі? ― нарешті запитав Фелікс, коли після довгої мовчанки Лі Тун і Лі Дун вирішили випити ще по одній і зараз реготали разом із Хуа Яном, не звертаючи на них уваги.

Рейчел не відводила погляду від очей Фелікса ні на мить.

― Я… я б хотіла ніколи не повертатися у Редвілл, ― неочікувано для Бек і Джуліана зронила Рейчел.

Ребекка, почувши це, миттю зиркнула на Хантера. Він, хоч і був п’яним, проте також здивувався.

На якусь мить у залі запала мовчанка, яку час від часу розрізали п’яні крики і сміх слуг Лі та Хуа Яна, котрі, схоже, зовсім і не чули, що відповіла Рейчел. Бек насупилась. Периферійним зором помітила, що Мін Чжень стежить за кожною її емоцією.

Тоді роздався дещо пониклий голос Рейчел:

― Тоді я кручу далі.

Вона простягнула руку до магічної пляшечки, котра, до слова, не загорілась червоним, що свідчило про цілковиту правдивість слів дівчини, і торкнулась до неї. Пляшечка крутнулась, зупиняючись на Джуліанові. Хлопець, щойно прозвучало його ім’я, відразу ж схопився і засяяв, випаливши:

― Дія!

Рейчел зиркнула на нього, як баран на нові ворота. А тоді сказала:

― Ну… з’їж тюбик зубної пасти, чи як.

Бек помітила, що Рейчел сказала перше, що спало на думку, але неочікувано спалахнула хвиля загального задоволення:

― Геніально! Чорт візьми, а ця дівчина таки на щось здатна, ― вигукнув Лі Дун.

― Рейчел, молодчина! ― заплескав в долоні п’яний Хуа Ян, голосно регочучи.

― Так йому! Перша жертва! Дочекалися! ― кричав Лі Тун.

Джуліан підняв праву брову.

― Зжерти зубну пасту? ― на мить здалося, що його голос звучав невпевнено. Бек уже подумала, що скоріше за все він відмовиться і вибере випити штрафний бокал вина, та тоді Хантер крикнув, підводячись зі стільця, аби розім’ятись: ― Давайте сюди дві! Зжеру, і шматка не лишивши!

Бек периферійним зором помітила, як усміхається Мін Чжень.

«Схоже, він просто насолоджується грою», ― промайнуло в голові дівчини.

Вона сиділа нерухомо, тож в якийсь момент визнала, що той бокал таки не оп’янив її.

За якийсь час слуги Сапфірового очарування принесли два тюбика із зубною пастою. Джуліан схопив їх в обидві руки і під загальний свист і схвальні вигуки взявся видавлювати собі в рот. Зубна паста виділилась білими змійками, заповнюючи ротову порожнину як звичайні харчові вершки.

― Пахне м’ятою, ― засміявся Фелікс.

― М-м-м, ― говорив Лі Тун. ― Зараз ковтне.

Джуліан ривком кинув вичавлені тюбики на стіл, а тоді голосно ковтнув, впираючись руками за поверхню стола. Зробити це йому вдалося не з першого разу ― все-таки пасти було надто багато. Та зрештою він все ж таки ковтнув, і всі присутні схвально загуділи.

― Годиться! ― вигукнув Фелікс.

― Ви прикиньте, він реально зжер зубну пасту! ― дивувався Хуа Ян.

― А що такого? Ти б не зжер? Ха-ха-ха-ха, та всі присутні тут би зжерли, ― говорив Лі Тун.

― Ну, не всі, ― зауважив Лі Дун, дивлячись на Рейчел. Певна річ, якби дівчина з’їла таку кількість зубної пасти, то померла б від отруєння її компонентами. Джуліанові ж, як посланцю, можна було не хвилюватися про таке ― надприродна регенерація справиться з усім. ― Ей, крихітко Рейчел, заціни! Він виконав твоє завдання! Цей чортів посланець виправдав свій статус! Е-е, ― раптом затнувся демон, придивляючись до Рейчел, що була готова просто зараз вирубитись. ― Тримай її, тримай! Зараз вирубиться! ― крикнув він Феліксу.

Фелікс сидів поруч із Рейчел, тож був єдиним, хто міг підхопити її перед тим, як дівчина звалиться зі стільця обличчям в підлогу.

Дух Землі акуратно обхопив її за тендітні плечі, але в ту ж мить дівчина звалилася йому на коліна, повністю розслабившись і тримаючи очі заплющеними.

Очі духа так і округлились.

― Ох, Рейчел, ― зліз зі свого стільця Хуа Ян. Він встав, пройшов півметра і змушений був схопитись за край стола, аби не звалитись. В голові страшенно паморочилось. ― Давай я її заберу і віднесу в кімнату. Їй вже достатньо.

Але в ту ж мить п’яненька Рейчел обхопила ошелешеного Фелікса за талію своїми худими блідими ручками, що показались з-під широких рукавів персикового ханьфу, і протягнула з посмішкою на обличчі:

― Рейчел нікуди не йде… Рейчел хоче залишитись тут. З Феліксом.

Всі присутні, навіть незважаючи на стан оп’яніння, просто отетеріли.

А тоді голосочок Рейчел, майже дитячий, пробелькотав:

― Рейчел любить Фелікса. Фелікс ― найкращий в світі!

Хуа Ян отетерів настільки, що, втративши рівновагу, заплутався у своїх ногах і довгому поділі ханьфу й шльопнувся обличчям в підлогу. За мить прозвучало пронизливе:

― АЙ!

Хуа Ян підвівся, і, хапаючись за ніс, простогнав:

― Мій ніс! Здається, я зламав ніс!!