Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Захотілося так, тим паче я нікуди, окрім роботи і лікарні, не ходив сьогодні. Костюм одягаю коли потрібно враження правильне справити. Та й на заводі так зручніше, особисто мені.

— До речі, як ваші з Германом іспити.

— Я з першого разу здав. Герман перескладав двічі практику.

Я здивовано дивилася на Стаса, не вірячи, що Герман і не склав іспити.

— Як він так примудрився?

— Інструктор сказав, цитую: "Відразу видно, що хтось давно сам за кермом не сідав". На чому конкретно він проколовся Герман не сказав. Але йому довелося ще кілька уроків з практики пройти, потім ще перездати. Потім ще кілька уроків практики, а тільки потім здав. Він тепер, між іншим, сам водить і фиркає, якщо йому пропонують помінятися. Сильний удар по гордості.

— А ти?

— Я на твоєму мотоциклі катаюся. Ти ж не проти?

— Раз права є, то не проти. А тобі не холодно в цьому і на мотоциклі?

— Ем, ні.

— Хотіла б я подивитися на тебе в косусі.

— Ще скажи в шкіряних штанях.

— І це теж.

— Ну ні. А куртка у мене є. Я її просто в багажну сумку сховав. Гаразд піду, відпочивай.

Одразу після його відходу повернувся Мелор і двоє поліцейських. Їжу, принесену медсестрою, частково взяли на проби. Решту я викинула в туалет. Лікар при мені з'їв три таблетки.

— Докторе, що з вами?

Він подивився на мене уважно і дав одну таблетку.

— Заспокійливе. На твою вагу однієї таблетки вистачить. Просто, щоб прикинутися сплячою, потрібно бути спокійною. А мене вже добряче смикає.

Зробила собі чай. Один із поліцейський сховав у волоссі й добре закріпив маленький жучок прослуховування.

— Його не виявлять.

— Ні. Він дуже маленький. І я про всяк випадок сховав їх три. Якщо раптом один виявлять або пошкодять. Тож вони дублюватимуть одне одного. Зараз п'єте чай, заспокійливе і лягаєте в ліжко, вдаєте, що спите.

— А якщо я справді засну?

Поліцейський усміхнувся.

— Ми це передбачили, — нахиліть голову на бік.

Хлопець дуже акуратно розмістив щось крихітне в мене у вусі. Пам'ятаю, те, що давав Альфред, було більшим.

— Так я зможу вас чути?

— Так. Якщо що, не бійся прокинутися і почати голосити, — сказали мені лікар, — краще вже зірвати операцію, ніж ще й тебе втратити. Мені за тебе голову голими руками відкрутять.

Я пішла вдавати, що сплю. Хоча скоріше просто сидіти з планшетом на ліжку. Мене попередять, коли до палати хтось підійде. І, на щастя, я теж почую і встигну планшет заховати і лягти "спати".

Більшу частину вечора сиділа грала в різні дурні ігри — типу кульки, головоломки дитячі. Спеціально вимкнула всі звуки на планшеті, щоб не видати себе і почути того, хто входить.

— Ізабелло, до тебе йдуть, — почула я.

Швидко вимкнула гру і планшет сховала під другу подушку. Сама зробила вигляд, що сплю. Оскільки спати люблю на спині, то так і розтягнулася, майже у формі зірки. Чула як хтось увійшов. І зовсім не турбувався, що його почують.

— Спить. Хм, навіть не вкрилася. Хоча так навіть краще, не потрібно виплутувати її з ковдри.

У тому, хто говорив, упізнала одного з чоловіків, голос його вже сьогодні чула. Про себе намагалася спокійно рахувати складні рівняння, щоб не нервувати. Хоча чоловік навіть пульс не перевірив. Просто підхопив на руки й поніс геть із палати.

— Така легка, і не скажеш, що дівчинка здорова. Я б анорексію вже запідозрив.

— Вона просто перехворіла на дитячу хворобу. Налон чомусь довго не давав їй вакцину, напевно жмотився. А потім король влаштував перевірку і побачив її. Полетіла його голова, пощастило, що не буквально, — сказала медсестра.

— Мелор точно пішов?

— Так годину тому, я простежила.

Відчула як мене занесли в якусь кімнату і поклали на жорстку кушетку. Чесно кажучи, просто рахувати складно стало і лікар, здається, помітив, що я не дуже-то й сплю.

— Давно вона їла?

— Години три тому, я добре снодійного їй налила в компот, повинна міцно спати.

— Краще зробити загальний наркоз, а то прокинеться посеред операції.

— Док, я вас благаю, після вилучення серце вже не прокинеться.

— Я переживаю, що в процесі може прокинутися. У кожного по різному реакція на снодійне. І вона прокидається, або їй щось сниться.

— Семіаль, готуй загальний наркоз.

— Ні, не треба, — сказала я, не розплющуючи очей.

— Швидше, а то зараз прокинеться.

— Ні, я не хочу, — сказала трохи голосніше.

Мені на обличчя одягли маску. Я спробувала її прибрати, її силою втримали і я провалилася в глибокий сон.