Читати книгу - "Вовк-тотем"

цілий склад конфіскованих книжок. Робітники часто крутять самокрутки, видираючи сторінки з прошитих стосів, підготовлених для переробки на целюлозу, а любителі книжок часто можуть виміняти в них на справжні сигарети класичні твори. Я тепер як конопас у місяць отримую більше 70 юанів, це можна вважати високою зарплатнею, тож я купую сигарети й міняю їх на книжки. Однак після заснування держави[149] уряд постійно заохочує винищення вовків, а «герої» кампанії з убивства вовків у степу незабаром стануть тут новими героями. Молоді монголи, особливо чабани чи конопаси, які навчались у молодшій чи початковій середній школі, невдовзі вже й не знатимуть, що таке вовк-тотем. Тоді скажи мені: яке значення матиме все оце, що ми досліджуємо?

Чень Чжень, який саме знімав кришку з казана, обернувся й сказав;

— Про справжнє наукове дослідження ніколи не питають, чи воно корисне, чи ні, воно походить з цікавості й вигоди. До того ж, якщо ти зрозумієш питання, яке раніше не розумів — хіба це не корисно?

З казана в густій парі з’явились баоцзи з конятини. Чень Чжень перевернув їх по одній, щоб вони трохи простигли, а потім почав їсти їх, мов голодний вовк, примовляючи:

— От смакота! І запашні, й ніжні! Якщо згодом ще так трапиться, що вовк загризе лоша, то ти знову притягни його додому.

— Інші три юрти молодих інтелігентів попросили мене про те ж саме, — зауважив Чжан Цзіюань, — тож я по черзі всім возитиму.

— Однак ти хоча б привозь додому ті частини, які вовк погриз, я буду годувати Вовчика.

Хлопці за раз з’їли всю порцію готових баоцзів, після чого Чень, задоволений, підвівся й сказав:

— Я вже навіть не порахую, вкотре це я їм здобуту вовками їжу. Ходімо, пограємо в гру, що називається «м’ясною баоцзою кидати у вовка».[150]

Дочекавшись, поки решта баоцзів вичахнуть, Чень Чжень і Чжан Цзіюань узяли по одній і в піднесеному настрої вийшли з юрти та попрямували до Вовчика. Чень голосно закричав:

— Вовчику! Вовчику! Їсти! — після чого дві баоцзи влучили вовченяті в голову й тіло, аж той злякався, підібгав хвоста й сховався в свою нору, а баоцзи розтягли Хуанхуан та Еле. Хлопці спочатку остовпіли, не знаючи, як на це реагувати. Чень сміючись сказав:

— Ну ми й дурні! Вовчик же ніколи не бачив і не їв м’ясних баоцзів, тож якщо ними кинути в нього, хіба він їх забере? Вовки дуже підозрілі, він не довіряє навіть мені, хоча я його годую. Мабуть, він сприйняв баоцзи за камінці, якими хочуть його вдарити. Тим більше, що останніми днями тут бігали багато монгольських дітей, які кидали в нього грудками землі.

Чжан Цзіюань, також сміючись, підійшов до вовчої нори й сказав:

— Вовчик такий кумедний, що мені хочеться його обійняти й притиснути до себе.

— Однак Вовчик з усіх людей визнає тільки нас із Яном Ке й дозволяє брати себе на руки тільки нам. Навіть Ґао Цзяньчжун не наважується його торкатись, тож краще й тобі не треба.

Чжан Цзіюань опустив голову й спробував наблизитись до нори, кличучи Вовчика на ім’я та примовляючи:

— Вовчику, не забудь, хто тобі приніс конятини, що ж це ти — наївся, а тепер мене не визнаєш?

Він покликав малого ще декілька разів, але Вовчик тільки шкірив зуби, зі злістю дивився на нього й не виходив. Коли ж Чжан намірився витягнути Вовчика за ланцюг, той зі свистом раптом вискочив сам і вже розкрив пащу, щоб укусити Чжана, аж той з переляку перекинувся назад. Тільки схопивши Вовчика за шию, Ченю вдалось його стримати, ще й довелось довго гладити його по голові, поки він заспокоївся. Чжан Цзіюань підвівся, струшуючи порох, і з усмішкою сказав:

— Непогано! Він такий же лютий, як і дикі вовки. Виховати з нього собаку справді було б нецікаво. Коли я повернуся наступного разу, я ще привезу йому м’яса жеребця.

Чень також розповів Чжану про небезпеку, що зумовило виття Вовчика. Чжан Цзіюань замінив «Морського вовка» на «Загальну історію Китаю» й сказав Ченю:

— З мого досвіду можу сказати, що сьогодні вночі зграя прийде обов’язково, тож будьте надзвичайно обережними й не дайте їй викрасти наш скарб — Вовчика. Слід бути ще більш пильними. Вовки найдужче бояться пороху, тож якщо зграя справді кинеться на отару, ви кидайте в неї «Два стусани». Минулого разу я приніс вам цілий оберемок, однак їх слід ретельно перевірити, адже якщо котрісь із них намокли, тоді вони не вибухнуть.

Чень відповів:

— Ян Ке загорнув їх у навощений папір і поклав у найвищу в юрті дерев’яну скриню, тож вони ніяк не могли намокнути. Декілька днів тому в нього була сутичка із волоцюгами, тож він підпалив три штуки, вони так вибухнули, що все тут навколо струсонули.

Чжан Цзіюань поспіхом помчав назад до табуна.

26

Чень Ґуан сказав: «…У-ді (мається на увазі Хань У-ді. — Цзян Жун) мав звитяги по підкоренню варварів з усіх чотирьох сторін держави, його