Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Брандо побачив, як піхота Біла знову зупинилася, і не міг не відчути почуття задоволення в серці. У цьому світі не існувало міжнародних конвенцій, і він міг використовувати будь-яку міну, яку хотів, без будь-якого психологічного навантаження. І це був перший раз, коли ця машина для вбивства з'явилася на полі бою, і вона дійсно принесла неймовірну користь.

Якщо армія Північної коаліції захоче продовжувати наступ, їй доведеться заплатити жахливу ціну. А справжньою метою цих мін було стримування бойового духу ворога. Втрата одного-двох солдатів до зіткнення з ворогом була страшною прикметою у фентезійному світі Вонде.

Звичайно, інша сторона також могла б зупинитися і потихеньку знешкодити міни. У всякому разі, вони з Амандіною не закопували Кристали, що вибухають, занадто глибоко, і вони все одно могли знайти їх один за одним, якщо були обережні. Але це було саме те, чого він хотів. У нього і так не бракувало часу, і було б краще, якби ця битва затягнулася на тиждень або півмісяця. Але на той час вельможі Півночі вже не мали останнього слова на полі бою.

Але армія Північної коаліції, очевидно, розуміла цей момент, і не мала наміру давати Брандо таку можливість. Віконт фон Дагнінг зупинився лише на короткий час, перш ніж наказав піхоті Біла продовжувати наступ, все ще в розрізненому строю.

.

Це було суто використання людських життів, щоб заповнити яму.

Піхота Біла відразу стала неспокійною, але відразу ж була придушена. Віконт фон Дугнінг наказав своїй кавалерії вбити кількох неслухняних солдатів з холодним обличчям, і піхотна бригада почала неохоче просуватися вперед.

, , -

Але в цей час пролунав героїчний крик: Я візьму на себе лідерство зі списом, і ти переможеш у мене! Хай живе Еруїн! Хай живе король! Став готовим жартом, і моральний дух різко впав.

Віконт фон Дунінг люто дивився на північ, його обличчя було попелястим.

Але, незважаючи ні на що, армія Північної коаліції нарешті знову почала рухатися вперед. Серед вибухів піхотинці Біла продовжували втрачати людей. Врешті-решт ці дисципліновані піхотинці вже не витримали тиску і зазнали краху. Солдати нижчого рангу кричали і хотіли відступити, але блискучі списи все одно гнали їх уперед.

.

Ця сцена нагадала йому той час, коли імперія Кіррлуца змусила своїх солдатів-рабів напасти на Ауїн. Але імперія Кірлутц прогнала своїх ворогів і полонених, а імперія Ауїн прогнала власний народ.

.

Він холодно дивився на цю сцену.

Позаду нього прикусила і нижню губу принцеса Грифіна.

.

Перша піхотна бригада колони Біла остаточно розвалилася або була повністю закінчена. Мало того, що ця бригада повністю втратила свою організованість, так ще й втратила дух. Всі розуміли цей момент, і бригада Біла в майбутньому не буде називатися Першою піхотною бригадою.

.

Це був би кошмар у серці кожного.

!

Але цей кошмар все одно тривав. Віконт фон Дугнінг замінив Другу піхотну бригаду, і в цей момент юнак ніби перетворився на холодного Похмурого Женця, що охороняє перемогу, холоднокровно заповнюючи заздалегідь визначену перемогу людськими життями. Йому потрібен був лише кінцевий результат.

Що стосується жертви, то це була просто цифра.

Наступ армії Північної коаліції нарешті приніс свої результати, і 2-га піхотна бригада Біла нарешті наблизилася до позиції Брандо, менш ніж за милю. Позаду них головні сили армії Північної коаліції почали просуватися вперед, і Брандо навіть бачив рух кінноти позаду них.

,

Але в цей час піхота Біла, що стояла перед ними, була вражена лоб в лоб.

!

Всі почули свист, наче повітря висмоктало, і небо потемніло. Віконт фон Дунінг підсвідомо підвів очі й побачив чорний дощ стріл, що здіймався з гори Марченко та гори Віллеко. Стрілчастий дощ влучив їм в обличчя, і друга піхотна бригада Біла, що наступала перед ними, здавалося, вдарилася об невидиму стіну, і їхнє спочатку неушкоджене формування раптово зруйнувалося в кількох місцях.

!

Нарешті ми зустріли ворога! Серце віконта фон Дунінга спалахнуло від хвилювання, і він негайно повернувся назад і закричав: Накажи гірській піхоті негайно атакувати гору Віллеко і спершу знеси цю гору! Піхота Біла, продовжуй наступати!

.

Зброєносець Лицар позаду нього відразу ж підняв прапор горна.

На іншому кінці долини також був піднятий прапор горна. Віконт Фінн подивився здалеку і відразу ж виїхав з лицарського оточення. Лицар позаду нього підняв горн і засурмив у нього.

.

Звук горна здалеку пролунав по долині.

. -

Гірські піхотинці Фінна почали залишати основне з'єднання. Тисячі піхотинців у сірих шатах затопили русло річки на дні долини, наче потік. Перед ними легкі піхотинці Біла вже розчистили для них безпечний шлях, що дозволило їм безперешкодно атакувати гору Віллеко.

Але, на жаль, атака пройшла не так гладко, як очікувалося.

Друга гірська піхотна бригада Фінна тільки-но увійшла до Чорного соснового лісу, коли почула з лісу шиплячий крик: Сарко! Якби вони розуміли мову нага, то точно зрозуміли б сенс цього речення.

!

Кидати!

Сані відкрив рота, і довге виття пронизало весь ліс. Воїни Нага, які ховалися в сосновому лісі, вже бачили силует людини, що відбивався в їхніх жовтих зіницях. Вони дружно підняли списи і кинули їх униз.

.

Крики болю пролунали по всьому лісі.

! - 150 .

Сьома дивізія Другої гірсько-піхотної бригади Фінна була майже повністю охоплена дощем списів. Провідний центуріон, Рафаель, загинув на місці, і лише третина зі 150 піхотинців вижила.

“！” .

— Аірм! Сані негайно наказав своїм людям скласти списи, і преторіанська гвардія Нага одночасно підняла списи, і перші три ряди відразу утворили сталеві джунглі.

.

Третя, четверта та дев'ята дивізії гірсько-піхотної бригади вже пройшли своїх товаришів. Сотник Брод і його товариші особисто керували боєм, і коли він побачив у лісі зброю в руках Сірого Фін Нага, то зрозумів, що справи йдуть не дуже добре. Але відступати було вже пізно, і всім залишалося тільки спостерігати, як зіткнулися дві армії різних рас.

Пролунав акуратний приглушений звук, наче списи розривали кольчугу. Брод не міг стриматися, щоб не підняти голову, і побачив, як перший ряд солдатів загону Чорного Клинка перед ним акуратно злетів угору, і їх відкинуло назад, врізавшись у скелі або повиснувши на стовбурах дерев.

-3 -1 .

Преторіанська гвардія Нага все ще наступала, а три дивізії горянської піхотної бригади були схожі на тонкий шар паперу, який можна було легко розбити одним стусаном. Армія 3-го рівня продемонструвала переважну силу проти армії 1-го рівня. Брод побачив,