Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Це була остання сцена, яку він бачив у своєму житті.

У лісі панував безлад, і трупи воїнів-людей були прибиті цвяхами до землі.

.

Сані підвів голову і подивився. Брандо приблизно розповів йому про структуру загону Чорного Клинка, і преторіанські гвардійці Нага розгромили близько половини людської армії, але цього було достатньо.

Збирайте трупи наших людей, прибирайте поле бою та відступайте! Сані негайно наказав усім своїм підлеглим на мові нага. Брандо не мав наміру зв'язуватися із загоном Чорного Клинка на цих двох пагорбах. Студенти Королівської лицарської академії спочатку планували перетворити це місце в м'ясорубку, але, на його думку, м'ясорубка того не варта.

Але якби вони відмовилися від цих двох пагорбів, чи справді можна було б захистити центральну позицію?

.

Обпалені жовті вертикальні зіниці Сані не могли не блиснути слідом сумніву.

,

Коли віконт Фінн прибув на пагорб Віллеко, він побачив пекельну сцену. Всього за чверть години друга бригада гірсько-піхотної бригади втратила в цілому п'ять дивізій і чотири центуріони. Він не зазнав такої трагічної втрати навіть тоді, коли був оточений Звіролюдьми-Левами в Тоасі.

І хоча капітан Лицарського загону запевнив його, що вони пройшли через важку битву, щоб нарешті перемогти ворога, Сірих Плавників Нагів, і захопити цей пагорб, Фінн не був дурний. Він, очевидно, бачив, що наги відступили за власною ініціативою, інакше його люди не забули б навіть жодного трупа.

.

Забудь.

Віконт Фінн зціпив зуби. У будь-якому випадку, все було добре, якщо він виконав місію. Він не став би просити покарання у графа з таких дріб'язкових причин. Негайно прибирайте поле бою і доповідайте про нашу перемогу графу Вітокіну! — люто наказав Фінн.

Він не міг не підняти голову і не подивитися на центр поля бою. У його серці було ледь помітне почуття тривоги. Ця битва була надто дивною. Чому наги взяли на себе ініціативу і покинули височину?

.

По той бік поля бою те ж саме відбувалося і на Марченко-пагорбі. Барон Костянтин не міг повірити своїм очам, дивлячись на фальшивий легіон Білого Лева і молодих офіцерів, які майже повністю розгромили його колону.

?

Вони відступили?

Матінко Марша вгорі, ти захищаєш нас від небес?

!

Слава Богу! Барон Костянтин лежав на землі слабо, мало не плакав, але сльози не витікали.

.

Віконт фон Дунінг майже відразу отримав звістку про те, що пагорб Марченко і пагорб Віллеко завойовані. У цю мить він нарешті зітхнув з полегшенням. Хоч вони й зіткнулися з певною бідою, але принаймні перемога була в полі зору.

?

Невже Її Високість має намір відмовитися від висот на півдні, щоб заманити головні сили Альянсу атакувати центральну позицію? Вона хоче прикрити ліве і праве крила? Ні, це має бути приманкою, щоб заманити ворога в Як нахабно.

?

У його голові промайнула незліченна кількість думок, але очі поступово ставали фанатичними і войовничими. Однак, оскільки принцеса наважилася викрити перед ними свою слабкість, як вони могли так легко її відпустити? Ворог безглуздо вважав, що його центральне положення непорушне, але віконт фон Дунінг не вважав рядових солдатів графа Одін надійними.

.

Давайте одним ударом знищимо їхню маячню.

.

Він підняв списа.

.

Пролунав гудок.

Знову пролунав гудок горна. Армія Північного альянсу більше не просувалася вперед шар за шаром. Натомість здавалося, що вони рухаються разом. Оскільки пагорб Марченко та Віллеко Хілл потрапили до рук ворога, цього разу вони нарешті змогли повністю розкрити всі свої сили.

Зіткнувшись з ворогом з трьох сторін, граф Вітокін нарешті вклав більше чотирьох колон військ за один раз. Чорна маса війська була схожа на потік через гори, але цей потік йшов проти течії, розгортаючи тотальну атаку з берега річки, з потоків, з лісів і з гір.

Прапори майоріли на вітрі, а спорадичні вибухи Кристалів Колапсу, здавалося, в одну мить потонули в морі людей.

,

У цей момент всі не могли не збліднути. Ворогів було занадто багато. Після втрати гори Марченко та гори Віллеко не було сумнівів, що центральна позиція зможе втриматися під кліщовою атакою з трьох боків.

?

Покладатися на тих рядових солдатів?

.

На обличчі Брандо нарешті з'явилися ознаки нервозності. Він не переймався тим, чи не виникнуть у його плані якісь недоліки, але його турбувало, чи зможуть рядові солдати графа Одіна витримати величезний психологічний тиск. Якби вони зруйнувалися при першому дотику, то все б закінчилося. Однак у нього був лише один шанс. Він повинен був заманити сюди головні сили противника.

—

Тримайся за мене —

— крикнув Брандо в душі, але підсвідомо витяг меч. Хоча він ще не зустрів ворога, він уже відчував, що рядові солдати вельможі починають розсипатися. Він не міг більше чекати. Він мав стабілізувати їхній бойовий дух. Він високо підняв Халран Гею, і рукоятка Бахамута на його руці мала здатність трансформуватися, як і в грі. Він чудово інтегрувався з небесно-блакитною бронею. Металева рукавичка була схожа на пазурі синього дракона, і виглядала велично.

—

За ним —

,

На позиції для стрільби з лука на схилі пагорба знатні лучники нарешті отримали свої ордени. При цьому вони витягали стріли з сагайдака на спині і витягали довгі луки. Наконечники стріл були видалені і замінені блискучими сірими кристалами.

,

Бесс подивилася на цих довгих лучників і не могла стриматися, щоб не похитати головою. Їх рухи були повільними і нестандартними. Рядові солдати цих дворян були насправді непотрібні, а їх кількість була занадто мала. Стрільців було понад тисячу, і половину з них тимчасово перевели. Чи справді ці люди можуть бути корисними?

.

Вона дуже сумнівалася.

.

Однак командир особисто сказав, що поки вони зможуть витягнути лук і пустити стріли в строю ворога, цього буде достатньо. Бесс подивилася на чорну масу союзних військ біля підніжжя пагорба і подумала, що це зовсім не складно. Цілитися взагалі не було потреби.

—

Готовий —

.

Вона також намалювала в руці сланцевий довгий лук.

!

Стріляти!

601

Розділ 601

У полі зору Брандо відстань між небом і землею стало вузьким і Сіель оким. Списоносці, що стояли перед ним, опустили центр ваги, і їхні блискучі шоломи опустилися один за одним. Їхні списи, здавалося, піднялися з моря шоломів. Він невиразно почув пронизливий голос Бесс, схожий на голос сирени. Стріляти! Над