Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Елементи

матерії

У вченні про всесвіт Парацельса та його послідовників поняття духу відіграє провідну роль. Прихильник Парацельса Петрус Северин (Idea medicinae, 1571) переконує, що процеси зародження та розкладання, які існують на землі, і функціонування живих організмів не залежать від чотирьох названих Арістотелем стихій, але натоміть цілком залежать від духу, субстанції небесного походження, а не від першоелементів. Парацельс та його послідовники пропонують нову теорію про матерію, заперечуючи Арістотелеву доктрину про чотири стихії та чотири якості, стверджуючи, що всі тіла складаються з трьох головних хімічних складників: солі, сірки та ртуті. У Парацельса, втім, ці три начала мають доволі неоднозначний статус: вони позначають не лише звичайні сіль, сірку та ртуть, а і їхні есенції, тобто їх вважають істинними речовинами, від яких залежать усі чуттєві властивості тіл. Ці тіла є займистими, бо складаються із сірки, частка якої найбільша; тіла тверді, бо в них переважає сіль, а похідні ртуті натомість леткі й рідкі. Попри те, що не наділені звичною функцією провідних складових у тілах, чотири Арістотелеві стихії (земля, вода, вогонь, повітря) не зникають остаточно з парацельсівської хімії, набуваючи другорядної ролі: парацельсіанці визначають їх як матриці, у межах яких діють першоелементи, утворюючи складні тіла.

Алхімія, релігія і міфологія

Алхімія

як ключ

до античних

таємниць

Відносини між алхімією і християнською релігією за часів Середньовіччя були дуже тісними, адже вона тлумачила перетворення металів як процес духовного очищення, в якому брав участь особисто алхімік. У численних середньовічних трактатах про алхімію філософський камінь, lapis, спроможний перетворювати всі метали в щире золото, ототожнювали з Ісусом Христом, Спасителем. У XV ст. ці теми не зникають, але стають менш вагомими, ніж протягом попередніх століть.

У творах Парацельса та представників його школи утворюється тісний зв’язок між Священним Письмом і Алхімією. Парацельс тлумачить Буття з алхімічного погляду: акт творіння описано як хімічний процес відокремлення різних речовин від нерозмежованого хаосу. Прихильник поглядів Парацельса, теософ Генріх Кунрат (1560—1605), описує весь всесвіт як наслідок алхімічних дій Творця та тлумачить перетворення металів із духовного погляду як процес очищення людини та природи. Філософи та алхіміки в добу Відродження поділяють спільну думку про те, що алхімія (перетворення металів і виготовлення еліксиру тривалого життя) є частиною прадавньої мудрості, що походить з Єгипту, про яку залишились незначні згадки у текстах, з яких складається Corpus hermeticum. Гуманіст із Ріміні Джованні Авреліо Aвгурелло (1454—1537) у 1515 р. видає Chrysopoeia, поему, написану гекзаметром латиною, де пропонує алхімічну інтерпретацію античних міфів. Тлумачення грецьких міфів з алхімічного погляду є панівним також у творі німецького алхіміка Міхаеля Майєра (1566—1622), на думку якого класична міфологія є зашифрованим описом перетворення металів.

Див. також: Mагія та герметичні науки, с. 389;

Кабалістика, луллізм, таємні писання, с. 395;

Людське тіло та його хвороби:

анатомія, теоретична і практична медицина, с. 456;

Природнича історія, с. 470

Антоніо Клерікуціо

Протягом Чинквеченто, розвиток гірничодобувної промисловості дає поштовх виданню трактатів про технології добування та обробки металів. З-поміж найвідоміших авторів — інженер із Сієни Бірінгуччо та німецький лікар-гуманіст Агрікола, котрі обидва були прихильниками емпіричного підходу. Бірінгуччо створив систематизоване трактування мистецтва обробки вогнем, а Агрікола — праці, де синтезуються знання про гірничодобувну діяльність.

Копальні та техніки добування копалин

Розвиток

гірничобувної

промисловості

Починаючи із середини XV ст., у Центральній Європі, зокрема в Гарці, Тіролі, Угорщині, Богемії, Саксонії, потужного розвитку набуває гірничодобувна галузь, передусім видобуток срібла. Утім, близько середини XVІ ст. видобуток срібла починає скорочуватись у зв’язку із завезенням значних обсягів металу з Нового світу. Частково американське срібло є наслідком мародерства, а частково видобувається у копальнях, зокрема у болівійському Потосі, із застосуванням технології амальгамування зі ртуттю. У цей час у Європі розвивається добування срібла з рудників, що містять мідь, з використанням свинцю. Копальні ставали дедалі глибшими, тому виникала потреба у створенні складних дренажних систем. Через постійну потребу в залізі, що повсякчас зростала, для озброєння та задоволення попиту мануфактур, які саме зароджувались, гірничодобувна галузь стрімко розвивається, насамперед у Німеччині, Франції, Угорщині та Італії. Копальні стають чимраз більшими за розміром та вимагають більших інвестицій: у металургійно-рудному басейні Тіролю приблизно в середині XVI ст. працюють понад 10 000 людей, з яких 600 мають завдання вичерпувати з копалень воду. У Німеччині правителі дають дозвіл в обмін на певний відсоток від прибутку приватним підприємствам добувати й використовувати для власного зиску поклади корисних копалин. Найжвавіше до цієї справи взялися в Аугсбурзі та Нюрнберзі, а також у родині Фуггерів, впливових німецьких підприємців, котрі вкладали значні суми у створення копалень та обробку корисних копалин і металів. Упровадження шахтних печей нової конструкції, які розвиваються у висоту для створення дієвіших пристроїв для відкачування повітря, дає можливість отримувати залізо, сталь і мідь з покращеними технічними характеристиками та вищої якості, аби задовольнити зростаючий попит на ринку.

Розвиток

технологій

Через зростання значення копалень та безперервний попит на метали