Читати книгу - "Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна"

— Я не впевнений... ні, я так не думаю. А що?

— Непряме свідчення того, що це все зробив він. Він вельми дорожив цим килимком, тож не хотів бруднити його.

— Я на це не куплюсь, — сказав Джерард. — Смерть Каїна досі видається мені підозрілою, а ще ж були Бенедиктові слуги, які могли дізнатися, що тобі потрібен порох. Тепер Бранд...

— Це може бути іще одна спроба перевести всі стрілки на мене, — відповів я, — і в нас із Бенедиктом стосунки налагодилися.

Джерард повернувся до Бенедикта, який і далі непорушно стояв за дюжину кроків від нас. Обличчя його не виражало жодної емоції, він слухав.

— Він пояснив тобі ті смерті? — поцікавився Джерард.

— Не зовсім, — відповів Бенедикт, — але більша частина історії тепер видається не безнадійною. Настільки, що я схильний вірити його словам.

Джерард похитав головою і знову зиркнув на мене.

— Я ще в сумнівах, — сказав він. — Про що ви сперечалися?

— Джерарде, — відповів я. — Це вже наша з Брандом справа, поки ми вдвох не вирішимо це змінити.

— Я повернув його до життя і виходив, Корвіне. Я робив це не для того, аби його вбили під час якоїсь колотнечі.

— Подумай мізками, — сказав я йому. — Чия це була ідея знайти його обраним нами способом? Повернути?

— Тобі щось було від нього потрібно, — сказав Джерард. — Врешті-решт, ти це отримав. Він став тобі заважати.

— Ні. Але навіть якби все було саме так, ти справді вважаєш, що мої дії були би настільки, бляха, очевидними? Якщо його вбили, то з тією ж самою метою, з якою вбили Каїна — підставити мене.

— Ти посилався на очевидні речі й у випадку з Каїном. Здається мені, ти щось крутиш. Ти ж бо мастак у цьому.

— Ми вже про це говорили, Джерарде...

— ...і ти пам'ятаєш, що я тобі тоді сказав.

— Таке важко забути.

Джерард кинувся вперед і схопив мене за праве плече. Я миттю заїхав йому лівою рукою в живіт і вирвався. Мені раптом спало на думку, що, можливо, мені слід було розказати йому, про що ми з Брандом говорили. Але мені не подобалося, як він запитував про це.

Брат знову йшов на мене. Я відступив убік і засвітив йому лівицею кудись під праве око. Тоді продовжив гамселити суперника, тримаючи його голову відкинутою. Я був зовсім не в формі, щоби знову з ним битися, а Ґрейсвандір лишився в наметі. Іншої зброї у мене з собою не було.

Я все кружляв навколо Джерарда. Якщо я бив лівою ногою, бік починав боліти. Раз мені вдалося вдарити його правою ногою по стегну, але забракло швидкості та рівноваги, щоби перейти в наступ. Я продовжив кружляти.

Зрештою, він заблокував мою лівицю і йому вдалося схопити мене за біцепси. Я мав вирватися, але тут він відкрився, тож я з усієї сили, на яку був здатен, зацідив брату правим кулаком у живіт. Важко видихнувши, Джерард зігнувся навпіл, але руку мою стиснув ще сильніше. Потім заблокував мій невдалий аперкот, продовжив рух у відповідь, розплющивши кулак об мої груди. Одночасно з цим він так заламав мені руку назад і вбік, що я полетів на землю. Якби він упав на мене, усе б скінчилося.

Джерард опустився на одне коліно і потягнувся до мого горла.

9

Я ворухнувся, щоб заблокувати його руку, але він зупинив мене на півшляху. Повернувши голову, я побачив, що інша рука схопила Джерардову, стиснула її і відтягла назад.

Я відкотився вбік. Знову поглянувши вгору, побачив, що брата схопив Ґанелон. Джерард смикнув руку вперед, але звільнити її не зміг.

— Тримайся подалі від цього, Ґанелоне, — гукнув я.

— Тікай, Корвіне! — відказав Ґанелон. — Добудь Камінь!

Саме зараз Джерард спробував підвестися — і миттєво отримав від Ґанелона удар лівою в щелепу. Джерард упав плазом біля його ніг, Ґанелон замахнувся, щоби вдарити його по нирках, але Джерард перехопив його ногу і перекинув нападника назад. Я відповз і сів навпочіпки, підтримуючи себе однією рукою.

Джерард звівся на ноги й кинувся на Ґанелона, котрий саме піднімався. Коли брат уже майже опинився на моєму товаришеві, Ґанелон зупинив його подвійним ударом у живіт, а тоді взявся гамселити. Кілька секунд Джерард видавався надто приголомшеним, аби захищатися, а коли він нарешті зігнувся, закрившись руками, Ґанелон заїхав його правицею по щелепі, в результаті чого той перекинувся горілиць. Ґанелон миттю метнувся вперед, виставив руки до Джерарда, який врізався в нього, і підставив ногу. Джерард гепнувся, потягнувши Ґанелона за собою. Ґанелон всівся на Джерарда і зацідив правим кулаком у щелепу. Коли голова Джерарда відкинулася назад, Ґанелон поцілив ще й лівим.

Раптом Бенедикт смикнувся, щоби втрутитися, але ту мить Ґанелон обрав, щоби звестися на ноги. Джерард лежав без тями, а з його рота і носа юшила кров. Хитаючись, я звівся на ноги й обтрусив пил. Ґанелон усміхнувся до мене.

— Не вештайся тут, — сказав він. — Не знаю, як я впораюся з реваншем. Іди шукай свою цяцьку.

Я зиркнув на Бенедикта, і той кивнув у відповідь. Я повернувся до намету забрати Ґрейсвандір.

Коли я вийшов з нього, Джерард досі лежав непорушно, але Бенедикт перегородив мені шлях.

— Пам'ятай, — сказав він. — У тебе є мій Козир, а в мене — твій. Не приймаємо жодних рішень, попередньо не порадившись.

Я кивнув. Хотілося запитати, чому він кинувся на допомогу Джерарду, а не мені. Але тоді мене охопили сумніви і я вирішив не псувати нашу щойно поновлену дружбу.

— Гаразд.

Тож я попрямував до коней. Ґанелон поплескав мене по плечу, коли я проходив повз нього.

— Щасти тобі, — мовив він. — Я би пішов з тобою, але я знадоблюся тут, особливо коли Бенедикт перенесеться в Хаос.

— Класне шоу, — відказав я. — У мене не повинно бути клопотів. Не хвилюйся.

Я підійшов до стійла, швидко заліз на коня і поїхав. Ґанелон відсалютував мені, коли я проминав його, і я махнув рукою у відповідь. Бенедикт став навколішки біля Джерарда.

Я рушив найкоротшим шляхом — через Арден. Море лежало позад мене, Ґарнат і Чорна дорога — ліворуч, Колвір — праворуч. Перш ніж чаклувати з Тінями,