Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Я хворий тобою, Валерія Дражинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

309
0
02.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Я хворий тобою" автора Валерія Дражинська. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 53
Перейти на сторінку:

Сім пар жіночих очей у ту ж секунду збентежено подивилися на мене. Якось одразу дискомфортно стало! Мовчання тривало десь секунд п'ять. Допомогла та сама Катя:

- Наш генеральний директор, - щира подяка їй померла в зародку.

Питання «Навіщо?», що крутилося на язиці, в прямому сенсі проковтнула. Ну як я могла забути, як звати генерального? Дурня!

Повільно піднімаючись на нещасний поверх, я намагалася згадати, що про нього чула. Однозначно поки що лише одне – Ігнат Олексійович уже точно від татуювався у мене в пам'яті. А далі… нічого. Вперше в житті я пошкодувала про відсутність банальних пліток.

- Слава, нарешті! - Оксано, навіть вискочила із-за свого столу і потягла мене у бік кабінету. - Ти така повільна. А Ігнат Олексійович сьогодні не дуже…

- Стій! - Не дочекавшись продовження, пригальмувала я. - Оксано, що означає "не дуже"?

- Слава, в якому б він не був настрої - він завжди справедливий, - з таким туманним напуттям, вона, попередньо постукавши, відчинила переді мною двері кабінету генерального директора компанії.

Я несміливо увійшла. З надією заспокоїться, почала рахувати кроки: раз, два... двері за мною зачинилися, три, чотири, п'ять, шість... приглушений стукіт каблуків, сім - піднімаю очі і застигаю... Чоловік, що сидить за столом, не був моделлю з журналу. Не був навіть зразком чоловічої краси. Його можна було б сміливо назвати звичайним, ось тільки існувало одне вагоме «але», яке повністю змітало все рядове застосоване до цієї людини. Звірячий магнетизм. Від нього мимоволі йшли мурашки по шкірі.

І за кілька хвилин, коли гендиректор, нарешті, зволив подивитися на мене, відчуття виникло, ніби тисячі вольт тестостерону пройшли крізь тіло. Між ніг моментально зволожилося. Він оглянув мене з ніг до голови і в притул подивився в очі. Я була повністю впевнена, що мій стан був помічений. Зчепленими щелепами і злегка зведеними бровами було зрозуміло, що йому це не сподобалося. А я не могла з собою нічого вдіяти. Обличчя горіло, серце вилітало, руки тряслися. Але очей від нього не відводила, він не відпускав! І раптом все закінчилося. Варто було йому тільки відкрити рота і вимовити:

- Ти звільнена!

В моїх очах легко можна було прочитати нерозуміння, образу та й сльози були вже на підході. Різко розвернулася і побігла. Але коли тільки встигла при відчинити двері, як ті з гучним гуркотом повернулися на місце.

По обидва боки від моєї голови з’явилися руки, які зручно влаштувались на закритих дверях, а ззаду, дуже близько, але, не торкаючись, завмерло тіло гендиректора. Усі відчуття, що нещодавно так хвилювали мене, повернулися в десятикратному розмірі. Я завмерла. Боялася навіть поворухнутися. Шиї торкнулося гаряче дихання, викликаючи табун шалених метеликів у низу живота. Мимоволі вирвався стогін. У той же момент він вкусив мене біля шиї і, не відпускаючи зубами шкіру, потяг на себе. Еротичність цієї ласки звела з розуму. Реальність залишилася десь там.

Відчуття його тіла за собою, вологість поцілунку натомість укусу, повільний рух язика вгору і гучний вдих, що поглинає мій запах - ось моя дійсність на даний момент. Блискавичний рух його руки і ось ми вже стоїмо обличчям один до одного. Легкий тиск на підборіддя великим та вказівним пальцем змусив зустрітися очима. Я ніколи не бачила в очах такого голоду. Спробувала зробити крок назад, але він, ніжними досі руками, грубо обхопив мої стегна і притиснув до своїх, легко піднявши над підлогою. Його розмір та ступінь збудження вражала. Саме це стало спусковим механізмом для паніки, що повільно почала накривати мене.

– Пусти! – прошепотіла.

Нуль реакції.

- Пусти, - упираюся руками в груди, намагаючись відштовхнутися, що проблематично у підвішеному стані.

Той самий ігнор. Він просто дивився. Від цього погляду мене вкотре пробиває розряд у низу живота, а паніка накриває з головою.

- Пусти, пусти, пусти, - я почала судомно видиратися і він все ж таки мене відпустив. Точніше, відштовхнув уперед.

Рятувальні двері залишилися за його спиною. Тільки заспокоївшись, я почула різке:

- Сядь! – здивовано підняла на нього очі – обличчя спокійне, навіть байдуже. Очі пусті. Виникло відчуття, що хвилину тому мені все привиділося. Поки я плескала очима, хтось почав втрачати терпіння.

- Я. Не. Буду. Повторювати! - жорсткість тону змусила мене впасти на диван, що стояв позаду.

- Не туди! - у нього реально смикнувся кадик чи здалося? -  За стіл!

Швидко перемістилася в крісло за столом, почуваючись при цьому собачкою під чуйним керівництвом господаря.

Він спокійно сів у крісло з іншого боку столу.

- Я сподіваюсь, ти розумна дівчина! І розумієш, що тільки-но сталося! - його безпристрасність ставила в глухий кут.

– Я розумію, що я у вас більше не працюю! – хотілося поставити його на місце. - Не розумію тільки до чого ця розмова.

– Ти в мене працюєш! Я передумав.

- І часто ви так змінюєте рішення?

- Ні! Лариса Іванівна дуже гарної думки про тебе. Вона давно так нікого не хвалила. Так, що треба забути про маленький інцидент, що стався між нами. Це ніколи більше не повториться! - я чесно намагалася вникнути в суть монологу, але рух його губ не давав зосередитись. На мить уявила, які ще неймовірні відчуття вони можуть подарувати та мимоволі облизнула верхню губу.

1 2 3 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я хворий тобою, Валерія Дражинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"