Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » На краю ненависті, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "На краю ненависті, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На краю ненависті" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 67
Перейти на сторінку:

- Не дивись на мене так. Я не бачив тебе цілий рік! - бурчить і пхає букет мені в руки. Одразу зариваюся носом у ніжні бутони й широко усміхаюся.  

- Дякую! - голосно кричу, тому що хлопець уже покинув салон автомобіля. Відстібаю ремінь і виходжу також, притискаючи до себе квіти. 

Ваня дістає з багажника мою валізу і сам дзвонить у домофон. Я ж мовчу й не перестаю усміхатися. Ну ось, момент, якого я так чекала, настав.  

Іван говорить про те, що хоче зустрітися з моєю матір’ю, і його впускають без проблем. Поки він йде вперед і тягне за собою мою валізу, я прямую позаду й з усмішкою розглядаю рідний двір і будинок, у якому провела своє дитинство та юність.  

Коли вхідні двері відчиняються, ховаюся за спиною хлопця. Як же добре, що у нього такі широкі плечі.  

- Привіт, Ваню! Як добре, що ти заїхав у гості! - чую голос мами і більше не можу терпіти. Серце пришвидшує своє биття, і я швидко виходжу вперед. 

- СЮРПРИЗ! - кричу щосили і,  поки мама відходить від шоку, кидаюся їй на шию. Лише вдихнувши такий рідний аромат її парфумів, розумію, наскільки сильно скучила.  

- Ти божевільна! - вона реально плаче, але я знаю, що це сльози щастя. - Чому не сказала, що повертаєшся?! 

- І втратити можливість досягнути такого ефекту? - сміюся, продовжуючи її обіймати. - Нізащо! 

- Ти зовсім не змінилася, - мама бурчить, і ми разом заходимо в будинок. - А я думала, що цього разу ти привезеш мені нареченого. 

- Мамо, у тебе ж тато є! - вибираюся з її обіймів, тому що знаю, що зараз отримаю.  

- Я про твого нареченого кажу, дурненька! - бурчить і ми разом сміємося.  

Поки Ваня відносить мою валізу в кімнату, ми з мамою прямуємо на кухню. Квіти ставлю у вазу, а вона готує нам каву.  

- А де тато? Знову працює? - питаю, розуміючи, що, окрім нас, у будинку нікого немає.  

- Ти ж уся в нього пішла, - хмикає, ставлячи переді мною чашку. - Якби мав можливість, то напевне і спав би на роботі.  

Тут я з нею повністю згідна. Ми з батьком ще ті трудоголіки. Зате мама істинна домогосподарка, як і моя старша сестра. Альбіна живе в місті, окремо від батьків, і займається тим, що… марнує своє життя. Вона любить дорого відпочивати, відвідувати ресторани та клуби. Тут ми з нею абсолютно різні. Я взагалі не розумію, як можна жити без якоїсь мети в житті. У мене попереду ще стільки планів, що навіть важко уявити, де взяти стільки часу, щоб втілити їх у життя.  

- Сподіваюся, що цього разу ти надовго, - абсолютно серйозно питає мама, коли поряд зі мною сідає Іван. 

- Ще не знаю. Усе залежить від того, коли весілля в Альбіни, - знизую плечиками і роблю ковток кави. 

- Вона і тобі розтріпала? -  чомусь мама не надто радісна, і це дивує.  

- Тобто? Тільки не говори, що це був жарт і ніякого весілля не буде! 

- Ти ж знаєш свою сестру. Напевно, вона вкотре закохалася і уже напланувала собі сім’ю та дітей. Тільки ми з батьком цього нареченого ще в очі не бачили.  

- Ну, супер! - бурчу, тому що зараз хочеться добряче стукнути сестричку.  

- Не дуйся, сонечко, - мама знову усміхається, і це тішить. - Головне, що ти повернулася. І я навіть рада, що Альбіна має такого довгого язика. Впевнена, вона сказала це, щоб ти прилетіла. Інакше тебе додому не затягнеш. 

Тут я з мамою повністю згодна. Хто знає, чи змогла б я повернутися, якби не весілля сестри. Напевно, зараз я була б десь в Індії або в Африці, але точно не тут. 

Після посиденьок Іван прощається з нами і їде у справах, а я прямую у свою кімнату. Після перельоту мені зовсім не хочеться відпочивати. Спочатку провідаю батька в офісі, а потім сестру.  

Одягаю світлі джинси та білу футболку, а зверху коротку шкіряну куртку. Волосся збираю у хвіст і поправляю макіяж.  Ну все, можна вирушати! 

Коли спускаюся в гараж, серце завмирає. Тут кілька автомобілів, але я прямую не до них. У самому кутку знаходжу свого красеня і швидко знімаю накидку, якою його прикривали увесь минулий рік.  

Яскраво-червоний мотоцикл Сузукі - це моє  перше шалене кохання. Двері гаражу відчиняються, і я одразу сідаю на свого залізного коня. Відчуття щастя заповнює кожну клітинку тіла, а коли заводиться двигун, імпульси біжать шкірою. Одягаю шолом і стаю вітром, з яким завжди себе асоціювала.  

Напевно, зустріч з батьками та сестрою стоїть у мене на одному рівні з бажанням обкатати свого залізного друга. Дорога до міста займає менше десяти хвилин, хоча мені мало цього часу. Хочеться ще і ще відчувати цю свободу, що тече судинами, коли летиш назустріч вітру.  

Коли батько купував мені цей байк, довелося дати слово, що ганяти на ньому я не буду. Слово я тримаю і намагаюся їхати так, щоб не пошкодити мотоцикл та своє тіло.  

Лише опинившись у місті, доводиться об'їжджати затори вузькими вулицями. Це ще один плюс саме такого транспорту. В передчутті побачити батька, я уже уявляю собі його реакцію і мало зважаю на тих учасників руху, що їдуть поряд.  

А дарма… 

1 2 3 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На краю ненависті, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На краю ненависті, Уляна Пас"