Читати книгу - "Магія зимових ночей, Наталія Косенко"

— Ця листівка в нашій сімʼї вже давно. Зазвичай від матері до доньки передається, але в мене от три сини. Була б рада, аби вона потрапила до хороших рук!

— Яка краса! Дякую!

Агата ніколи не відмовлялася від подарунків, бо вважала, що не приймати їх означало б зрадити щирі серця, які їх дарували. Вона й сама полюбляла радувати близьких і знайомих різними дрібничками.

— Це не просто папірець. Він справді здійснює бажання! Людина, якій ви зробите подарунок, кохатиме вас до скону. Так було в мене, у моєї матері, у моєї бабці, і в бабці моєї бабці! І у вас буде! Варто лише прочитати слова, що написані на конверті, а потім подарувати листівку людині, яку самі кохаєте, і здійсниться чудо!

Агата посміхнулася й підморгнула продавчині. Старенька відповіла тим самим.

— Магія якась, чи не так? — запитала дівчина.

— Так, різдвяна магія зимових ночей. Коли найбільше хочеться тепла людського серця поряд.

Агата все думала про листівку, коли йшла додому. Неочікуваний подарунок від незнайомої людини. Він так зігрівав серденько, що й вітер більше не здавався кусючим, а холод лютим. Дівчина ловила сніжинки в долоню й щиро раділа тому, куди завела її негода.

Вдома заварила запашного імбирного чаю і всілася на великому підвіконні, яке давно уподобала як найзатишнішу місцину у квартирі.

Конвертик із листівкою приємно зігрівав долоню, а кінчики пальців поколювало від хвилювання й передчуття. Обережно дістала крихкий папірець і знову замилувалася красою романтичного вечірнього пейзажу. Хай листівка й була старенькою, проте час не стер барви, лише надав їм таємничої глибини. На звороті не було ні марки, ні імені адресата, ні побажань. Лише барвисті квіти. Такі гарні, що здавалося ще трішки, і вони розквітнуть у повітрі прямо на очах.

Відклала листівку й оглянула конверт. Не звертала увагу раніше на ледь помітний напис, а зараз провела по ньому пальцем і зачитала: «Зимові замети не завада для закоханих сердець. Кохай мене так, як я тебе кохаю».

Агата не зовсім зрозуміла. Оце й усе? А де ж магія? Навіть абракадабра не знадобилася… 

Дівчина знову узяла до рук листівку й усміхнулася до маленького човника на хвилях.

— Я така ж самотня, як і ти на воді. Куди не ткнися, всюди береги, а рідного не видно на жодному…

І кому ж подарувати листівку? Якщо вірити усій цій зимовій магії, то та людина закохається в Агату й вони проживуть разом чудове життя. Дівчина не знала, якого ж щасливця в себе закохати, бо сама не була закохана. Навіть у сміливих фантазіях про майбутнє її відвідували різні чоловіки, і жоден не мав знайомого обличчя.

— Цікаво, а можна надіслати листівку Едварду прямо в Сутінки? — дівчина засміялася й відклала листівку. — Ото б вони з Белою здивувалися, коли доля б переписала сценарій!

До Нового року лишалося трохи більше тижня. На свята Агата збиралася поїхати до батьків, де б відсвяткувала в колі сімʼї з молодшою сестрою, її чоловіком та двома невгамовними дітлахами. Проте, що робити на Різдво, дівчина не знала. На роботі влаштовували корпоратив, та йти на нього без пари не дуже й хотілося. Хіба що Марка покликати. Він завжди був не проти смачної безкоштовної вечері.