Читати книгу - "Агент 108, Галина Балаган"

- Добрий вечір! Чи не відмовите дівчині скласти компанію? Я не люблю пити каву на самоті.

Ілля з досадою відвів погляд від монітора. Побачене змусило забути про графік, Аліну, нічну прогулянку.

На нього дивилася сама чарівність із хвилюючою ямкою нижче ключиць.

- Так, так, звичайно! - заметушився хлопець.

Дівчина замовила подвійне лате. Почалася невимушена розмова двох молодих людей, які, як виявилося, пливуть річкою за назвою «життя» на одній хвилі. Слухають ту саму музику, дивляться ті самі фільми, навіть відпочивати вважають за краще на одному курорті. Жваву розмову, яка плавно переходила трохи в інше, інтимніше русло, перервав телефонний дзвінок. Дзвонила Аліна.  Девайс світився і розливав кругом себе ніжну музику Енніо Морріконе. Валя хмикнула, зазначивши про себе, що все йде за планом.

Ілля з роздратуванням відбив дзвінок. Зривався такий реальний шанс. Перед ним сиділа безтурботна, весела, вродлива дівчина! Хотілося вдихнути запах засмаглого дівочого тіла і ні про що не думати. Графіки, дедлайни, Аліна, розчинилися у теплому вечорі. Телефон знову викликом нагадав про себе.

– Ти чому не відповідаєш? Це твоя дівчина? Відповідай! Мабуть, щось важливе сказати хоче.

- Так, нічого важливого. І це не моя дівчина. Так співробітниця просто.

- Яка наполеглива у тебе співробітниця, - дратувала Валя.

- Не звертай уваги! - із роздратуванням промовив Ілля і відключив телефон. - Сіра миша. Ми з другом заради розваги зробили ставку: на кого швидше клюне. Очевидно, я виграв парі.

Не помітив, як потемніли очі дівчини, як пухкі губи стиснулися в тонку лінію.

Валя різко встала, навмисне зачепила чашку і лате розлився по клавіатурі ноутбука.

- Ти що робиш?! - хлопець схопив серветки, намагаючись промокнути солодку жижу. - Ти не уявляєш яка тут інформація!

- Та начхати мені на тебе і твою інформацію! - від різкого повороту ледве втрималася на ногах і карбуючи крок як солдат на плацу, попрямувала до виходу.

- Алько! - кричала на вулиці в телефон. - Ці двоє не богатирі, це два гумові вироби! Вони на тебе, як на коняку поставили! Уявляєш?!

Алька тинялась по скверу і вела внутрішній діалог:

- Ні, ну а як ти хотіла? Ви теж розігрували карту, - говорила в голові одна половина бабусиним голосом.

- Я просто не знала, кого вибрати! Ти сама мене зациклила на цифри, а вони обоє попадали під умови.

- Умови?! Це ж не математичне завдання, – прозвучало засуджено. - Серцем слухай, дитинко.

- Все, годі! Дістало! - Вголос промовила дівчина і кинула сумку на лаву. - Посуньтеся! – майже крикнула Аля.

На парковій лаві, прикривши очі і підставивши обличчя вечірньому сонцю,  сидів хлопець у навушниках.

Він здивовано глянув на порожні лавки які сиротливо стояли навколо, але не став заперечувати розлюченій дівчині, посунувся до самого краю. Усміхнувся.

- Що?! - З роздратуванням запитала Аліна.

- Як вас звати? - дружелюбно відповів хлопець і не чекаючи відповіді представився, - мене звуть Добриня.

Мабуть, щось таке відобразилося на дівочому обличчі, що парубок закинув голову і голосно засміявся.

- Ні-ні, не лякайтеся. Я не богатир із картини Васнєцова. Це моє друге ім'я. Друзі так називають тому, що допомагаю всім. Домашні звуть Максимом. Ви чимось засмучені? Я можу допомогти вам повернутися в стан рівноваги. Для цього потрібно просто правильно дихати.

Хлопець говорив без пауз, не давав можливості схаменутися і вставити хоча б слово.

Аліна відкрила рота, щоб парирувати цьому напористому нахабі, але його голос був таким спокійним, рівним, що якимось чином, проти своєї волі, дівчина підкорилася.

- Заплющте очі. Слідуйте за моїм голосом. Повільно наповніть повітрям живіт, легені, бронхи. Відчуйте себе у просторі. Тіло легке, об'ємне…

Аліні здалося, що її тіло стає невагомим, з кожним видихом зменшувалося роздратування. Чоловічий голос, низький та м'який, вів за собою.

- Зараз, уголос, ви порахуєте до десяти і на рахунок десять розплющите очі.

– Один… Два… Три… – неслухняними губами почала відлік.

Стоп! Ідіотка! Сумка! Гаманець! Алька підскочила. Поруч нікого не було, сумка лежала так само, як вона кинула її на лаву.

Розгублено крутила головою на всі боки, намагаючись побачити чоловічу постать недавнього знайомого. Але марно.

- Якась мара... - прошепотіла і на ватяних ногах побрела додому.

Весь наступний тиждень, вони з Валею, майже щодня ходили сквером. Валька, як найкраща подруга, була одразу посвячена в подробиці тієї дивної зустрічі.

- Господи, ну що за непруха така - то густо, то пусто! - голосила подруга. Незабаром, після зустрічі з Іллею у кафе, Валя прийшла до Аліни на роботу. Візуалізувалася, так би мовити, тим самим дала зрозуміти двом екс-гравцям, що їхня букмекерська контора розсекречена. Ілля з Олексієм, при такому повороті подій, якось самі собою ретирувалися, розчинились в загальній масі "білих комірців".

- Ти тепер замість "доброго дня", кожного цікавого чоловіка, питай його дату народження. Щоб напевно було. І де нам тепер його шукати? Цього агента 108.

- Валько, не знаю... У нього був такий голос... І очі... І начхати яка у нього дата народження! Дістали ці босоніжки, теж мені, Гуччі називаються! - переключилася Аліна на звичайні речі. Однією рукою тримаючись за Валю присіла, щоб застебнути пряжку.

Максим тиждень не був у місті. Вони з групою ходили в похід гірським хребтом. Зазвичай, після повернення з безлюдних місць, місто здавалося кам'яним мішком, наповненим машинами, людьми які завжди кудись поспішають, зайвими звуками та метушнею. Намагався, перші дні після приїзду, пересуватися містом тихими місцями. Перетинав сквер і помітив двох дівчат. Обличчя однієї здалося знайомим. Подруги зупинилися біля клумби. Одна нахилилася щось поправляла, а друга стояла і енергійно жестикулювала. Завдяки натренованому роками почуттю небезпеки та розвинутому  бічному зору - вихопив постать. По парковій алеї на дівчат мчав малолітній скейтбордист-початківець. Намагаючись утримати рівновагу нахилив голову вперед, люто розмахував руками. Перешкоду у вигляді двох молодих жінок він побачив в останню секунду. Поштовх - і не розгинаючись дівчина летить у клумбу. Друга дівчина, підстрибнувши від несподіванки і намагаючись урятувати подругу, зачіпається за бордюр і приземляється поряд. Хлопчина хапає свій скейт і шльопаючи сандалями тікає з місця злочину.