Читати книгу - "Агент 108, Галина Балаган"

- Господи, ну що за непруха така - то густо, то пусто! - голосила подруга. Незабаром, після зустрічі з Іллею у кафе, Валя прийшла до Аліни на роботу. Візуалізувалася, так би мовити, тим самим дала зрозуміти двом екс-гравцям, що їхня букмекерська контора розсекречена. Ілля з Олексієм, при такому повороті подій, якось самі собою ретирувалися, розчинились в загальній масі "білих комірців".

- Ти тепер замість "доброго дня", кожного цікавого чоловіка, питай його дату народження. Щоб напевно було. І де нам тепер його шукати? Цього агента 108.

- Валько, не знаю... У нього був такий голос... І очі... І начхати яка у нього дата народження! Дістали ці босоніжки, теж мені, Гуччі називаються! - переключилася Аліна на звичайні речі. Однією рукою тримаючись за Валю присіла, щоб застебнути пряжку.

Максим тиждень не був у місті. Вони з групою ходили в похід гірським хребтом. Зазвичай, після повернення з безлюдних місць, місто здавалося кам'яним мішком, наповненим машинами, людьми які завжди кудись поспішають, зайвими звуками та метушнею. Намагався, перші дні після приїзду, пересуватися містом тихими місцями. Перетинав сквер і помітив двох дівчат. Обличчя однієї здалося знайомим. Подруги зупинилися біля клумби. Одна нахилилася щось поправляла, а друга стояла і енергійно жестикулювала. Завдяки натренованому роками почуттю небезпеки та розвинутому  бічному зору - вихопив постать. По парковій алеї на дівчат мчав малолітній скейтбордист-початківець. Намагаючись утримати рівновагу нахилив голову вперед, люто розмахував руками. Перешкоду у вигляді двох молодих жінок він побачив в останню секунду. Поштовх - і не розгинаючись дівчина летить у клумбу. Друга дівчина, підстрибнувши від несподіванки і намагаючись урятувати подругу, зачіпається за бордюр і приземляється поряд. Хлопчина хапає свій скейт і шльопаючи сандалями тікає з місця злочину.

Дві голови, які стирчали посередині клумби в обрамленні чайних троянд, викликали у перехожих здоровий незлий сміх. Дівчата і самі, зрозумівши комічність ситуації, реготали без зупинки.

Максим підійшов до клумби, простяг обидві руки. Ледве стримуючи посмішку допоміг подругам вибратися з колючих кущів.

Алька штовхнула Валю в бік:

- Це він…

Минув рік...

Дві подружки зустрічали світанок біля підніжжя гори, гріли руки теплом нічного багаття.

- Валь, у мене новина. Така довгоочікувана, що собі зізнатися боюся.

- І?! Давай, сміливіше!

– Максим мені пропозицію зробив. І… у нас буде маленький...

- Урааа! - якомога тихіше, щоб не розбудити наметове містечко, зашепотіла Валя. - Ай бабуся, ай відьма! Адже знала, що цифри 0, 1, 8 виявляться пророчими. Але хто ж знав, що це буде інструктор із тайзи... тайці... тайцзицюань 108 форм! Фуф, нарешті я навчилася вимовляти це слово!

Валя підвелася, розкинула руки назустріч сонцю і прокричала у весь голос:

- Ура, новому дню! Ура, новому життю! Урррааа...

Кінець