Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Полонянка власних снів, Любава Олійник 📚 - Українською

Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Полонянка власних снів" автора Любава Олійник. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 87
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Розділ 1

Таке життя нагадувало добре зрежисоване кіно чи відрепетирувану виставу, де персонажі - маріонетки. Нас з братом супроводжували на офіційні заходи, возили до школи, коледжу, на змагання. Решту часу – за нами наглядали, ми як правило проводили вдома.

Дім був збудований вкінці двадцятого століття за останніми високими стандартами дизайнерів та архітекторів з усього світу. Знаходився на грецькому острові Евбея, що в Егейському морі. Він мав чотири поверхи, в яких розміщувалися дев’ятнадцять кімнат. На першому поверсі містилися дві зали для офіційних заходів та святкувань, велика їдальня, кабінет. Другий поверх – володіння батьків: окрім їхніх кімнат-покоїв були кабінет, бібліотека та кілька гостьових кімнат в західному крилі. Третій поверх також розділявся на східне крило, в якому мітилися братові кімнати, центральна частина  - це музична зала, танцювальна, спортивна. Мої покої розміщувалися в західному крилі. Четвертий поверх складався з гостьових кімнат.

Попри все, дім був схожий на якісно відфотошоплену картинку. У ньому не було затишку, хоча дизайнери усе ретельно спланували, а слуги вилизували кожен куточок в палаці та в саду. Подвір’я було також ідеальним з садом, що виходив на задній двір. Центральна і фасадні частини подвір’я являли собою міні-дворик знаменитого версальського палацу: з підстриженими деревами, кущами та вимощеними кам’яними доріжками, якими ніхто ніколи не ходив. Квіти чітко росли за графіком та були висаджені під лінійку. Зовні все було ідеальним.

У цьому домі улюбленем місцем була моя кімната. На семиріччя батьки доручили дизайнерам облаштувати для мене нову кімнату, до того у нас з братом Мануїлом була одна кімната - дитяча. Це просторе і світле приміщення в західному крилі третього поверху, що має окремий вихід до ванни та гардеробної. Кімната має балкон з видом на сад і завдні частини двору. Їх я особливо любила, адже тут росли «справжні» дерева, навіть кілька яблунь. А вдалині виднівся мальовничий краєвид з гірським грецьким узбережжям. Кімната виконана у світлих молочних, пісочних та бірюзових тонах. Вікна обрамлені легкими ажурними тюлями і шторами з тонкої органзи. Велику частину кімнати займало «ліжко принцеси» з балдахіном, що протягувався до самої стелі. Крім нього в кутку були робочий стіл та стінка з книгами і колекцією напівдорогоцінного каміння. Для мене кімната служила і ігровою, і спальнею, і моєю особистою фортецею. Ніде я не почувалася настільки комфортно і захищено. Тут я проводила весь свій час.

Бути на самоті звикла з дитинства. Мама любила нас, проте уваги приділяла мало, хоча ми були забезпечені усім. Няня Мері нам замінила справжню матір. Молода жінка з Хорватії, що влаштувалася до нас на роботу, коли мені було три роки, захопила нас турботою. Мері розраджувала,  допомагала в навчанні, приносила до кімнати красиві камінці, яких було вдосталь в домі.

Оскільки моя родина мала рудники в Центральній Африці, Північно-Східній Індії та Австралії, то я колекціонувала камінці абсолютно різних видів. Зачаровували їхні переливи, в деякі можна було вдивлятися годинами, спостерігаючи чудернацькі візерунки долі. З роками я почала їх вивчати і досліджувати. Тепер я з легкістю відрізняла усі різновиди агату, амазоніту, берилу та кварцу, содаліту та ларімару, яшми та шпінелі, обсидіану та малахіту.

Щодо самоцвітів: улюбленою стала куля з опалу - дорогоцінного каменю світлого напівпрозорого молочного кольору з дивовижними райдужними переливами всередині. Я побачила її на столі поміж інших каменів. Тоді батькові привезли партію зразків з Африки, а я зачарувалася дивовижними веселковими відблисками. Як дитина, що просить цукерку, - такими були мої очі, тож  мати без вагань, правда за згодою батька, мені її подарувала.

Це єдиний мій подарунок від справжньої матері. Інших подій того вечора, воліла б не згадувати. Батько приревнував її до одного з закордонних партнерів, з якими укладали новий договір. Мама добре знала французьку, тож перекладала батькові настанови і всі умови. Молодий француз, за словами батька нахабно поводився, кидав безцеремонні двозначні погляди, а мати давала йому привід. Повчав її фізично, розбивши голову та обличчя їй до крові. Я тоді стала мимовільним свідком тих подій. Скажені очі батька, його кам’яні кулаки… - до сьогодні в пам’яті спливають лише фрагменти тієї доленосної розмови. Він підійшов до мене, нахилився і сказав, що якщо не буду мовчати, відправлюся туди ж. Маленька дівчинка запам’ятала назавжди, що батькові перечити не можна. Зранку мами в домі не було, пізніше також.

Невдовзі він одружився вдруге, а нам звелів чужу жінку називати мамою. Мою маму звали Естер, татову нову дружину також. Вона до нас відносилася нейтрально, як до меблів, ніколи ні в що не вмішувалася і була зайнята собою.

Вдивляючись у калейдоскоп мерехтливих внутрішніх відтінків майже неонових кольорів, що грали на сонці, я цілими днями могла бавитися кулькою, яка була трохи більшою за долоню, тримала її в руках до пізньої ночі, уявляючи магічну сферу. Часто навіть засинала з нею. Тоді мені снилися магічні сни, де я потрапляла до інших світів і жила яскравим життям, нехай хоча б уві сні. Мої нічні сни переносили мене у інший світ – який я створювала самотужки. Закриваючи очі і промовляючи «спеціальний пароль», який вигадала ще в дитинстві, я переносилася на узбережжя теплого моря. Там, у затінку дерев слухала шум хвиль, бавилася піском. З часом на березі з’явилася простенька хатинка, причал… Потім узбережжя наповнилося мешканцями, в морі почали плавати кораблі, і воно розрослося до великого та красивого міста. У цьому  місті розквітала  торгівля, вирувало життя… Я знала всіх жителів, адже була його правителькою…

Ось так сни рятували мене від безцільного реального життя, де за мною вівся постійний нагляд і жорсткий контроль з боку батьків і слуг. Друзів ніколи не було, - мені було заборонено приводити знайомих у дім. В школу нас відвозив охоронець на автомобілі. Звісно вчилася я на відмінно, проте і це не цікавило нікого в моїй «дружній сім’ї».
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полонянка власних снів, Любава Олійник», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Полонянка власних снів, Любава Олійник» жанру - 💙 Любовне фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Полонянка власних снів, Любава Олійник"