Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

Кожного дня наш дім почав наповнюватися різними непотрібними речами, невдовзі він перетвориться на захламлений  базар. Сюди заїжджали фургони, заносили різні товари: декор, ящики, новомодний мотлох. Господиня, тобто махуча Естер, носилася по дому і подвір’ї так, наче мало відбутися весілля, а не заручини, причому не мої, а її. Мені ж цей балаган нагадував черговий добре спланований спектакль.

Після тієї розмови з батьком, ми більше не піднімали цю тему, жодного слова не згадали за прийдешню подію: моє день народження, до якого готувалося усе сімейство. З кожним днем, я втрачала надію. Справа навіть не в Константині, хоча…

Константин Пехлевенідіс на 11 років старший за мене, - він хлопець нормальний, не зіпсутий життям, хоча й зарозумілий. Закінчив Кембріджський університет, дипломований економіст. Високий, худий, дещо зіщулений брюнет з гострим проникним поглядом і трохи різкими рисами обличчя,  довгим носом, тонкими губами. У спілкуванні зі мною чесно дотримувався нейтралітету, але й різниця у віці значна, ну про що нам бкло розмовляти? Що нас об’єднувало? Які у нас можуть бути спільні інтереси? Не відомо, чи замислювався Константин над цим, чи він також є заручником обставин, що звуться «великі гроші».

Та востаннє, на моє сімнадцятиріччя його поява була досить неочікувана. Замість стриманих фраз, заради збереження формальності, його погляди були сміливі, а всі жарти зводилися до банального флірту. Було щось у цьому дуже фальшиве і показне. Можливо, його розрахунок був спрямований на те, що я вмовлю батьків розірвати заручини. А може навпаки? Хто зна? Мені гадати важко, так як я зовсім не обізнана в чоловіках і не знаю як з ними поводитися.

Проте після мого дня народження ми більше не перетиналися, хіба що на загальному новорічному  балу, проте я перебувала лише на офіційній частині і швидко покинула нецікаве міроприємство. Про те, як пройшов той бал я чула з розмов своїх одногрупниць, а їх представники – «золота молодь», були надруковані в модних журналах та в соціальних мережах. Про них мріяли чи не усі незаміжні дівчата, принаймні складалося таке враження.