Читати книгу - "Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша"

Не думала, що так спокійно будемо оформлятися на пологи. Без паніки, неквапом зайшли до передпокою. Дві пишні тіточки заповнювали якісь папери. Питали всілякі подробиці з нашого життя. Аж раптом:

– Потрібно здати гроші на канцтовари, – як у школі.  Я аж нервово кашлянула.

 – А це не смішно, папаша. Нам гроші не виділяють. А ось цю всю писанину вимагають писати, – пишна тітонька твердо вдарила пишними пальцями по журналу, і усмішка з обличчя Андрія хутко втекла. Він неохоче дістав гаманець.

Потім звідкілясь узялася лікарка. Оглянула мене, знизала плечима:

– Ви ще не скоро будете народжувати.

– То, може, додому? – зрадів Андрій.

– Ага, ща! А потім відповідати за вас. Лідія Іванівна, оформіть їх у патологію.

Слово «патологія» звучало страхітливо. Ми здивовано перезирнулися з Андрієм.

Виявилось, у патології були не тільки патологічні вагітні. Були й такі, як я – готові народжувати.

Андрія відправили додому. Він не приховував радості, чим дуже злив мене. Я закусила образу разом з нижньою губою, помахала йому і зайшла в палату.