Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша 📚 - Українською

Читати книгу - "Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вуаля маля, або Пологи по-київськи" автора Тетяна Гаркуша. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 38
Перейти на сторінку:
Iриска

Сходила на УЗД. Ми залишились удвох. Я і моя сусідка Іра. В мене були перейми. А вона була балакуча.

«Ну, й коли ти нарешті замовкнеш?» – дивилася я німим докором на неї, хапаючись за живіт. А вона, не звертаючи жодної уваги на стражденну, вже третю годину тарахкотіла по телефону. За цей час я дізналася про неї все. Що її, виявляється, звати Іриска (а не Ірина, як вона мені представилася). Вона весь час наголошувала своїм співбесідникам, що вона не «Іра», що вона віднедавна «Іриска», і це твердо вирішила. Бо як міняти життя – то кардинально. Я не розуміла, що саме вона змінює. Нібито в неї був той самий чоловік, та й був старший синок. Десятирічний. І з ними вона говорила кожні півгодини. Але подругам говорила про великі зміни, які робить у своєму житті. Мені було так боляче думати про це! Перейми переривали це кіно про мою сусідку.

– Все, дорогенька, буду закінчувати. А то бейбіку шкідливо, коли довго по мобільному говорити.

«Фух», – подумала полегшено і відкрила журнал з легкими романтичними історіями.

– А я тут уже другий тиждень, – Іриска поглянула в мій бік. – Нудно так. Я взагалі не можу довго на одному місці. Ти бачу вже народжувати приїхала? А я на збереженні. Треба вітамінчики поколоти. В мене незвичайна матка. Дворога. Чула про таку? Я теж не знала, що такі існують, поки перший раз не завагітніла.

Мене вдарила нова хвиля переймів. Я почала кривити гримаси. Але Іриска не звернула уваги.

– Ми з чоловіком ледве пережили першу вагітність. Думали, що все – більше ніяких дітей. А потім щось ніби осінило. Якась пристрасть, жага, нові почуття. Відпочивали на Мальдівах. І зробили дитинку. Вже п’ятий місяць. Поки що нормально. Хоча вже другий раз на збереженні лежу. І провідують так рідко. Всі такі зайняті. Та й лікарів нема…

А лікарів і справді довго не було. Болі плющили мене, крутили з мене візерунки. Невже ще не народжую? (Як же має бути, коли буду народжувати?) Іриска не замовкала. Її бесіда стукала молотком мені в живіт. Я стала поряд з ліжком і танцювала стегнами східні танці – так ніби було легше.

– Ти мене не слухаєш? – Іриска занепокоїлась, що її монолог не буде почутим.

– Та ні, я слухаю, – запевнила я. – Просто мені трішки болить, перейми, всяке-таке, от згадую, чого вчили на східних танцях.

– Ой, а я теж ходила на східні танці. До вагітності. Потім лікар заборонив. Я навіть виступала. У нас був корпоратив. Всі були в захваті. Мій співробітник…

Це були тортури. А лікарів усе не було.

Іриска купалася у своїх розповідях. Вона любила говорити. Мабуть, це було головне покликання її життя. Як добре таким людям. Їм легко реалізовуватись у житті – в світі повно вільних вух: поле не оране, нива не жата.

Раптом стало так боляче, що я ледве до стелі не підскочила. Я вибачилась перед Ірискою і вибігла в коридор. Там було та-а-а-ак порожньо! А було лише трохи по шостій. Навіть у районній поліклініці до семи приймають. Ну-ну… І що тепер робити? І медсестра десь поділася…

Я почала робити вправи – приймала пози з інструкцій для породіль. Дихала в ритмі песика. Повертатися до Іриски не було жодного бажання. Та й сил теж. У холі біля медсестриччиного місця був непоганий шкіряний диван, що слугував опорою для моїх поз. Я була як справжня спортсменка. Так мені здавалося. Збоку це, певно, виглядало кумедно: колобок-акробат із пухкими ручками і ніжками.

Медсестри все не було. Я згадала, що залишила в кишені халата мобілку, і страшенно зраділа, що не треба йти по неї в палату. Подзвонила Андрію і викликала його на допомогу. Він, було чути, не дуже зрадів. Занепокоївся, почав заїкатися. Але заперечувати не став.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша» жанру - 💙 Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Вуаля маля, або Пологи по-київськи, Тетяна Гаркуша"