Читати книгу - "Незламна тиша, Марина Вітер"

        Він сидів у своєму чорному Range Rover, припаркованому біля старої будівлі школи, яку мав невдовзі викупити. Цей проєкт — лише чергова точка у його графіку. Жодних емоцій, жодного жалю. Місце для нової бізнес-імперії. Йому байдуже, що для когось ця будівля — історія, пам'ять, життя.

         Раптом двері школи розчинились, і з них вийшла вона.

         Вітер розвівав її темно-русяве волосся, а в руках вона тримала кілька дитячих малюнків. Її погляд — спокійний, але рішучий. Коли вона побачила його машину, її брови злегка здригнулися. Вона підійшла ближче, не зупиняючись.

— Якщо ви прийшли знищити ще одну частину цього міста — ви запізнились. Тут і так мало що залишилось, — сказала вона тихо, але кожне слово било точно в ціль.

          Він повільно вийшов з авто. Його сірі очі зупинились на ній, холодні й байдужі. Але всередині — щось здригнулося.