Читати книгу - "Як відьма з ельфійкою ворогувала, Лана Рей"

Щойно я побачила нашого новоспеченого ректора, як моє відьомське серденько так закалатало, що мало з грудей не вискочило.

- Доброго дня, пане ректоре! - Привіталась я, натягнувши на обличчя свою наймилішу посмішку.

- Доброго дня, пані...

- Я - Еліза Гріні, викладачка зіллєваріння.

- Дуже приємно з вами познайомитись, пані Гріні, - промовив дракон, стримано посміхнувшись.

Ну, що за чоловік? Високий, широкоплечий красень з каштановим волоссям. Мрія, а не ректор.

- Якщо вам знадобиться будь - яка допомога, звертайтесь. Я з радістю вам допоможу, - прощебетала я.

- Дякую. Приємно дізнатись, що всі в цій академії такі привітні і готові мені допомагати,- промовив ректор, повернувшись до своїх паперів, натякаючи мені, що він дуже зайнятий.

Попрощавшись і побажавши йому успіхів на новому місці, я вийшла з ректорського кабінету.

Добре було те, що дракон мені сподобався, а погане - те, що він ніяк не проявив своєї зацікавленості моєю скромною персоною.

От як таке можливо? Невже цей дракон щодня бачить таких вродливих, рудоволосих і зеленооких відьом, як я?

Необхідно щось вигадати, щоб привернути до себе ректорську увагу і думати треба дуже швидко, бо Есмаель свого не впустить.

Не знаю, чи це мені здалося, чи ельфійська паскуда і справді пробула в кабінеті у ректора трішечки довше, ніж я.

Вийшла звідти вся така радісна і хитро посміхаючись, зникла у напрямку кафедри травології.

Схоже, що у Есмаель вже з'явився план і вона думає, що наш дракон вже майже у неї в кишені.

Капосна, нахабна ельфійська пика! Це ми ще побачимо, в чиїй кишені він опиниться.

Злість на бісову Есмаель і бажання  привернути до себе ректорську увагу , гнали мене в спину так, що я аж спотикалась. 

Я так поспішала до себе на кафедру, що мало студентів з ніг не позбивала.

Залишилось лише згадати те, куди я поділа свої записи щодо покращення навчального плану, які забракував наш декан минулого місяця.