Книги Українською Мовою » 💙 Містика/Жахи » Кам’яна Матір, Йо Томас 📚 - Українською

Читати книгу - "Кам’яна Матір, Йо Томас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кам’яна Матір" автора Йо Томас. Жанр книги: 💙 Містика/Жахи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:
Кам’яна ніч

Смеркає.

Дощ ішов третю добу. Вузькі вулиці обростали калюжами, як рана — пліснявою. Віктор сидів за кермом свого старенького універсалаVolvoХС 70 , палив і дивився крізь скло, де ліхтарі розмазувались, мов жовті привиди.

Поруч на пасажирському сидінні Белла мовчала. Вона тримала тонкий шкіряний нотатник, обгорнутий резинкою, і постійно щось у нього дописувала.

— Ти ж сказала, що це проста розмова, — буркнув Віктор, зиркаючи на неї.

— Це й була розмова. Поки не почало смердіти мертвим.

Він обернувся до неї різко:

— Що?

— Священник. Отець Данило. Сказав, що востаннє перед зникненням усі троє — хлопець, жінка й старий — ходили до тієї муляжної цегляної  статуї за селом, яку поставили для туристів. А наступного дня — зникли. Без слідів, без прощань.

— Люди не розчиняються просто так, — буркнув Віктор і запустив двигун.

Заднє сидіння скрипнуло — то сіла Гражина. Її поява завжди була майже нечутною, але відчутною. Вона мовчала, втупившись  за вікном. Очі, як розрізані кристали. Суха, як березнева трава. Присутність її — мов лезо в рукаві.

— Кам’яна Мати… — озвалась вона тихо. — Вона пробудилась.

— Тобто?

— Якщо Потерча почало вириватися з її рук, значить, рівновага порушена. Його хтось кликав. Хтось торкнувся того, що не слід було чіпати.

Volvo повільно виїхав . Фари ковтали млу, час від часу вириваючи з темряви хрести обабіч дороги, старі віхи, схилені дерева. Белла витягла ліхтар і вмикала його кожні кілька хвилин — нервово, ніби щось шукала попереду.

— Я чула, як односелець, Микола Ковтун, бачив малу босу постать біля церкви. Уночі. Думав, то дитина. Але вона зникла просто перед ним. А на землі — маленькі вологі сліди. Йдуть до пагорба, — сказала вона.

— А ти віриш, що Потерча — не байка? — спитав Віктор.

— А ти хіба ще сумніваєшся?

Він замовк.

Вони дістались поля за селом, де дорога перетворювалась на глину. Volvo здригнувся, але не зупинився. Фари впали на постать. Кам’яна Мати.

Вона стояла, як завжди, — мовчазна, з дитиною на руках. Але щось було не так.  Кам’яне немовля — з видовженими рисами, ніби ліплене поспіхом.

— То ж ось воно туристична привада, яка не може бути небезпекою,але це не значить що тут безпечно — прошептала Гражина. — Потерча могло бути де заманеться. 

Вони вийшли з авто. Мокрий вітер ударив у лице. Віктор підійшов ближче й нахилився: під статуєю — маленький слід. Як від босої дитячої ноги. Свіжий. І ще один. І ще.

— Воно ось ходить, — сказав він.

Тоді з темряви почулося:
«Ма-а-а-м...»
Тихо. Волого. Майже всередині вуха.

Гражина стиснула пальці в кулак:

— Якщо ми не назвемо його, воно само вибере ім’я. І душу, до якої прив’яжеться. є легенда про потерча.Кажуть, у давньому селі жила дівчина Гафія. Вона закохалася в чужого чоловіка, й згрішила. Залишилася вагітною, та боялась ганьби — мати б прокляла, громада вигнала б. Уночі, коли дитина народилась, вона винесла її в ліс і залишила під корінням старого дуба.

Коли мати повернулася, почувся плач. Але нікого вже не було — лише кров на моху. Відтоді щоночі біля того дуба чути, як щось тоненько скиглить, просить:
«Мамо… візьми мене на руки…»

Дерево засихає, трава не росте, а той, хто проходить там після заходу сонця — починає чути кроки за спиною, легеньке хапання за поділ, і голос:
«Ти ж мене не охрестила…» Якщо Потерча вчепиться до когось, воно ходитиме за ним, скиглитиме, тягтиме за душу. Людина худне, блідне, стає самітником. Врятуватись можна тільки, якщо відслужити по ньому молебень — назвати ім’я, хрестити посмертно, поставити свічку в церкві. Але я думаю це більш пізній оповідок, можливо адаптований церквою, аби додати значення... 

 

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кам’яна Матір, Йо Томас», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Кам’яна Матір, Йо Томас» жанру - 💙 Містика/Жахи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Кам’яна Матір, Йо Томас"