Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Ну чисто янгол! 📚 - Українською

Читати книгу - "Ну чисто янгол!"

212
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ну чисто янгол!" автора Ірина Сергіївна Потаніна. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 42
Перейти на сторінку:
цього разу не без гордощів. — Я ж недарма дала вам таку тему. Нам випало взяти участь у надзвичайно цікавому конкурсі. Дивно, що ніхто з вас не написав про нього у творі, — Тетяна Миколаївна замовкає і пильно оглядає клас. Від цікавості кожен з нас ладен розірватися на тисячу дрібних шматочків. — Вітаю, — нарешті глузливо повідомляє Танчик. — Як найзразковіший клас паралелі ми запрошені до участі в районному огляді…

— Класно! Здорово! — одночасно вигукують кілька голосів. Зізнатися, всілякі змагання ми обожнюємо. У КВК 9-А немає рівних. У спортивних естафетах — теж. І навіть у міських «Що? Де? Коли?» ми значимося серед найкращих команд. Останнє, щоправда, виключно завдяки Зіночці та Оленці. Ці дві ходячі енциклопедії примудряються відповідати в той час, коли інші «знавці» ще навіть не зрозуміли запитання. Конкурси — це чудово! «Рулез»! — як сказали б наші хлопчики. По-перше, тому що будь-який конкурс є чудовим приводом, аби прогуляти цілий день занять, по-друге — підносить наш 9-А до небес.

— Цього разу ми братимемо участь у районному «Міс Чарівність»! — урочисто повідомляє Тетяна Миколаївна.

— Упс! — після цієї красномовної реакції в кабінеті западає могильна тиша. Хлопчиська виразно кривляться, мов, хто ж із наших дівчат зможе претендувати на таке звання. Дівчиська розгублено перезираються.

Звичайно, кожній приємно було б перетворитися на титуловану Міс… Зізнатися, про такий поворот подій і я мріяла багато разів. Адже це найвірніший спосіб довести Вані Сємєчкіну з 10-Б, що він — дрюк! Він тоді кусатиме лікті з досади, що не запросив мене танцювати на торішній дискотеці. Він, звісно, привітає мене з перемогою й попросить номер телефону. Але я буду неприступна, як і годиться справжній Міс. Отоді вже він у мене попобігає! Зрозуміє, що втратив, і залишиться на все життя з дощенту розбитим серцем…

Щоправда, це тільки в разі мого виграшу. Але ж можна й програти! І наші «добрі» хлопчаки, авжеж, заплюють мене тоді за невідстояну честь класу. Та що там хлопчаки! Деякі дівчиська теж. Спочатку від заздрощів здихатимуть, що мене вибрали для участі в конкурсі, а потім в’їдливо перешіптуватимуться за спиною. Мовляв, «ха, на голові три волосини, та й ті в різні боки, а вона в Міс пройти мріяла!» — щось на кшталт отаких жахів. Ото вже ні-і-і…

І якщо відверто, навряд чи клас вибере мене. Я, звичайно, чудовий товариш і гарний друг, але для всіляких там чарувань і зачарувань не підійду, це точно. Це я ще з тієї дискотеки зрозуміла, коли Ваня Сємєчкін…

— Отже, кого виберемо в учасниці? — урочисто цікавиться Танчик і відразу, знаючи нас, грізно зсовує брови: — Тільки, будь ласка, без фокусів! Хлопців не висувати, свійських тварин не пропонувати! Отже?..

Тиша змінюється бурхливим потоком сповнених твердої переконаності вигуків:

— Та навіщо це нам, Тетяно Миколаївно! Насмішити кого чи там обігнати — це до нас. А так… Знеславимося, та й по всьому! — це навперебій вигукують хлопчиська.

— Ото ще, хвостом перед усіма крутити! — це наша найперша модниця і моя гарна подруга Таня. Вона, звичайно, впевнена, що врешті-решт клас все одно вибере її, але налаштована трішки покапризувати. Мовляв, благайте мене, вмовляйте, то, може, я потім — куди ж вас усіх подіти! — погоджуся. Тільки всі претензії у разі програшу, самі собі висловлюйте… Хитрюща! Нічого не скажеш, розумно придумала.

— Якби олімпіада чи «Що? Де? Коли?» — ми б із задоволенням, а так… — нудно тягнуть відмінниці. — Може, відмовимося?

— Не виправдаємо довіри директора?! Начхаємо на честь школи? — Танчик вкрай обурена. — Добре ж я вас виховала! Не хочете добровільно — діятимемо жорсткіше.

Танчик хижим рухом розкриває класний журнал, і в мене починається роздвоєння особистості. «Тільки не мене, тільки не мене!» — подумки кричу я і відчуваю при цьому, як у підсвідомості пульсує зрадницька, ганебна думка: «Ну хай же хоч раз поталанить, нехай починає за списком… Не Азаренкова ж тоді виберуть…» Нишком оглядаю клас і помічаю, що решта наших дівчисьок, схоже, так само розриваються від змішаних почуттів.

— Отже, добровільно ви не хочете, — загрозливо тягне Танчик.

І тут стається немислиме. Навіть неприпустиме. Ба — й зовсім катастрофічне…

— Я хочу! — впевнений Тамарчин басок розпорює напружену тишу. — А чо? Я в дитинстві моделлю мріяла стати…

— О! — багатозначно видає Гаврило й навіть присвистує для більшого ефекту.

— Кандидатуру прийнято, — з незворушною посмішкою оголошує вирок Тетяна Миколаївна. І відразу береться до справи: — Що ж, Тамаро, піди, будь ласка, до завуча, забери опис конкурсу. А ми всі разом поки що подумаємо, чим можна допомогти тобі в підготовці.

І ось наш місцевий Фредді Крюгер, він же Тамара Крючкова, рвучко підіймає над стільцем своє важке тіло й гордовито несе його до дверей. Усвідомлюючи відповідальність моменту, Тамарка напружено сопе й важко шльопає кросівками.

На щастя, двері за Тамаркою зачиняються раніше, ніж 9-А починає висловлювати свою думку.

— Ви з глузду з’їхали! Цього не можна допустити! — навперебій кричать дівчата.

— Ми ж не в зооконкурсі беремо участь, ніхто не зрозуміє, навіщо ми виставили на сцену бегемота! — Таня, здається, не на жарт ображена. Вона й так не зносила цієї Тамарки, а вже тепер…

— Зате поприколюємося! — миролюбно гмикає хтось із хлопців.

— Та годі вам! — я, звісно, не витримую такої несправедливості. — Раз такі розумні, себе б і пропонували! Людина не побоялася, зважилась на ТАКЕ, а ви ще й знущаєтеся! Не сміятися треба, а думати, як допомогти Тамарці!

— Без психотерапевта не обійдемося, — зауважує хтось.

— Ах так?! — Таня обурена моєю поведінкою. — Ти за

1 2 3 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ну чисто янгол!», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ну чисто янгол!"