Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Ну чисто янгол! 📚 - Українською

Читати книгу - "Ну чисто янгол!"

231
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ну чисто янгол!" автора Ірина Сергіївна Потаніна. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 42
Перейти на сторінку:
неї, так?! Ти?! Захищаєш її, то сама з нею і панькайся! Ви ж із Крючковою… — Таня глузливо мружиться та вдавано посміхається, — не розлий вода! Ти ж — її справжній вірний друг, чи не так?

— Ну й панькатимусь! — спалахую я. Взагалі, Танька — нормальна дівчина. Ну, іноді буває нестерпна… От як зараз. Але вона ж чудово поінформована, чому я значуся в Тамарчиних подругах, і, крім того, їй достеменно відомо, скільки клопоту мені це завдає…

До речі, несправедливо! Якась Танька знає, а ви — ні. Це необхідно виправити.

Моя дружба з Тамаркою та інші неприємності

Сталося все це дуже давно. Так давно, що іноді здається, начебто й не було його зовсім… Так давно, що багато чого вже не пригадується… Загалом, ще в першій чверті.

Танчик того дня влетіла в клас хвилини за три по дзвінку. Як завжди зажадала тиші, відібрала зо два щоденники… А потім розгублено озирнулася на двері й лагідно покликала:

— Ну чого ж ти, заходь! Не соромся, наш клас дуже дружний. Аго-ов!

Тетяна Миколаївна говорила так ніжно, що ми очікували побачити, щонайменше, пухнасте голодне кошенятко. Замість нього в клас ввалилася Тамарка Крючкова. Вона завмерла на порозі, при цьому заповнила собою весь отвір дверей і, не відриваючи погляду від носків своїх черевиків, виразно потягла носом.

— Ой, та проходь-бо! — Тетяна Миколаївна підбігла до Тамари, взяла її за руку й підтягла до свого столу.

— Танчик із причепом! — тихенько гмикнув Азаренков із задньої парти.

— Прошу уваги! — слів Танчик не розрізнила, але попри це, звісно, запідозрила недобре. — Отже, любі мої, це Тамара, ваша нова однокласниця. Як бачите, вона дуже сором’язлива…

Цієї миті новенька відкинула назад чубчик з лоба й відкрила своє щокате, веснянкувате обличчя з абсолютно дурнуватою посмішкою.

— Ги! — багатозначно сповістила вона, а по тому звернулася до ошелешеного Танчика: — Та ні, ви що! Я не сором’язлива. Просто впасти боюся. Ну, щоб нога повз туфлю не ступнула. Ух, і небезпечна ж ця справа — на підборах ходити!

Тут всі ми не витримали й розреготалися. І новенька Тамарка — голосніше за всіх. Нітрохи не бентежачись свого різкого басовитого сміху.

До речі, це був перший і останній раз, коли ми бачили Крючкову в пристойному вигляді. Мабуть, вона вирішила, що потрібне враження вже справила, й наступного ж дня влізла в старі, витерті на колінах джинси, начепила величезні стоптані кросівки й завершила цей вражаючий прикид байковою картатою сорочкою на випуск і темною хусткою на шиї. Хустки й сорочки змінювалися на Тамарці десь раз на тиждень, джинси й кросівки — ніколи. І, як не дивно, на наших хлопчисьок цей вигляд справив магічну дію. Всі як один потоваришували з новенькою. Вважали її «своїм хлопцем», без суму програвали їй у армрестлінг і щиро пишалися, що в їхньому класі вчиться «той самий Крюгер, який забив учора на шкільному дворі гола одинадцятому „Б“.» Усе це було б цілком нормально й навіть кумедно, якби Тамарка від такої пошани не знахабніла та не взялася викидати вже зовсім неприпустимі коники. То ніби жартома перекидалася з хлопчиськами Зіноччиним портфелем, то найголосніше іржала, коли Танька посадила на новенькій спідниці пляму, бо сіла на підкладений Гаврилкіним бутерброд. А то ще ледь не довела до інфаркту баскетбольну команду суперниць на фізкультурі: Оленка, котра відзначалася особливою влучністю, вже мала намір забити гол, аж тут Крючкова скорчила їй таку пику, що відмінниця впустила м’яча та в сум’ятті кинулася геть від кошика.

— Дівчатка, присягаюся, я перелякалась мало не до смерті! — скаржилася потім Оленка. — Вона як зиркне на мене! Очиська чорнющі й такою злістю горять! А губи стиснуті! І волосся сторчма навкруг голови…

— І навкруг губів! — ми з Танькою, звичайно, спробували тоді розрядити обстановку. Але це не надто й допомогло — фізкультурник уже виставив команді, яка програла, на бал нижчі оцінки, ніж тій, що виграла.

Одним словом, ця «сором’язлива новенька» виявилася найсправжнісіньким монстром. Усі дівчата класу раптово й справедливо її незлюбили.

А я й поготів. Бо нам із нею було по дорозі.

Раніше на Кварталі з нашого класу жили тільки троє — я, Гаврилкін і Якушев. Іноді дорогою додому теревенили про щось пусте. Іноді — спокійно йшли порізно й нічим одне одному не заважали. Але звідтоді як на Кварталі оселилася Фредді Крюгерша, походи додому перетворилися на суцільну муку. Якушев, Гаврилкін і Крючкова неодмінно йшли за кілька кроків позад мене й голосно обговорювали якусь дурницю та абсолютно недоречно починали реготати. Мені увесь час здавалося, що сміються з мене. Я гарячково обмацувала одяг, намагаючись перевірити, чи все гаразд, і разів зо п’ять за дорогу діставала з сумки люстерко. Щодня перед виходом зі школи подумки обіцяла собі не зважати на цих навіжених клоунів, але щоразу смикалась та заливалася фарбою від чергового вибуху їхнього гоготіння. Це було жахливо!

І ось одного разу, наприкінці другої чверті, трапилася досить дивна історія. Цілий день у мене був чудовий настрій. Я правильно розв’язала двоє завдань біля дошки й примудрилася при цьому не забруднитися крейдою. Я не забула покласти в сумку дезик і, хоча й голосила разом з усіма: «Кому спало на думку ставити в дорослих людей ще два уроки після фізкультури? Та в нас у класі тепер наче в газовій камері!» — однаково почувалася свіжою і бадьорою. І навіть відображення в дзеркалі шкільної роздягальні здалося мені того дня достатньо чарівним: така тендітна дівчинка з великими сірими очима й акуратними світло-попелястими кучерями, викладеними в коротке каре.

1 2 3 4 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ну чисто янгол!», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ну чисто янгол!"