Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » З матір'ю на самоті 📚 - Українською

Читати книгу - "З матір'ю на самоті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З матір'ю на самоті" автора Микола Сом. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 33
Перейти на сторінку:
«Молодь» я видав невеличку книжку «З матір’ю на самоті». Се був діалог з Матір’ю поета — надто вже порізаний, пощипаний радянською цензурою, критично перечитаний в ЦК. Тож не все, що ми писали, вийшло друком. Але там уперше оприлюднена цікава і повчальна хронологія з раннього дитинства і юнацьких років нашого відомого поета, молодого журналіста, чесної і мужньої людини. Там же вперше вміщені ті вірші, що ходили по руках, а також невідомі фотодокументи, спогади й віршовані присвяти. Кращі сторінки того видання — материнські теплі згадки про село, про школу. І цілком природно, що на книжку нашу першим вдячним словом відгукнувся Василів учитель Андрій Федотович Махиня. Наш діалог щиро і сердечно привітав Олесь Гончар, якого у листах Мати називала «нашим літературним батьком». Одначе, і донині я шкодую, що не здогадався скористатися важливим і серйозним документом — материнськими листами із Черкас. Адже всі листи — се теж діалоги людини із людиною. А листи, підписані бабусею Ганнусею, вельми відверті й предметні, дивовижно колоритні, теплі й ніжні, сумні і веселі. Зразу видно: пише Мати. Тут її турботи і клопоти, спогади про сина, різні життєві напуття та делікатні прохання. Та що там зайве говорити. Вони, насамперед, цікаві, унікальні тим, що їх писала Мати Василя Симоненка. Там, де крапка — то сльоза, а де три крапки — щось веселе, загадкове, недомовлене…

У березні місяці 1998 року я вклонився їй востаннє. Вона жила на білім світі дев’яносто років. Жила як справжня Берегиня пам’яті народного поета — і за себе, і за сина. Поховали ми її поруч з рідним, легендарним сином. І тепер ті золоті слова, вкарбовані на камені, також стали материнським вічним заповітом. У хрестоматійнім вірші «Лебеді материнства», що звучить по всенькій Вкраїні, є й такі хвилюючі слова:

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати.

Микола СОМ

З МАТІР’Ю НЕЗАБУТНЬОГО
ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА ГАННОЮ
ФЕДОРІВНОЮ СИМОНЕНКО-ЩЕРБАНЬ
РОЗМОВЛЯЄ ПОЕТ МИКОЛА СОМ

Поет: Шановна Ганно Федорівно! Ваш син, а мій добрий товариш Василь Симоненко прожив надто мало — неповних двадцять дев’ять років. Але він залишив славний слід в історії української літератури, в допитливій душі свого народу. Недарма ж академік Олесь Гончар назвав його «витязем молодої української поезії». У передмові до книги «Лебеді материнства» видатний майстер писав: «Справді, як молодий витязь, звівся він у нашій поезії, і так виразно чуємо свіжий, мажорний, юнацьки бадьорий голос, яким він і сьогодні вітає життя:

«Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив! Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив».

Мати: Материнське спасибі Олесю Терентійовичу Гончару, що так високо оцінив літературну роботу мого сина. Дякую також усім хорошим людям за добру пам’ять про Василя. То розрада і втіха мені на старість. Бо серце моє і досі болить за єдиним сином… Багато прожито і пережито… Мені ж уже зозулі накували сімдесят годочків. А Василю оце було б під п’ятдесят… Тільки я ніяк не уявляю його п’ятдесятирічним, бо він таким ніколи не буде… Він частіше сниться мені маленьким хлопчиком — отакою допитливою дитиною, як його онука Мирославка, яка частенько провідує свою прабабусю разом із Лесиком — Василевим сином.

Поет: На превеликий жаль, Лесик мало пам’ятає свого батька. Він був тоді малою, п’ятирічною дитиною. А для вашої правнучки Василь Симоненко залишиться легендою.

Мати: Моя правнучка… Василева онука… Які прості і які дивні слова!.. Але мала Мирославка, як колись Лесик, з великою охотою слухає казки свого дідуся.

Поет: Лесик був першим слухачем незабутніх казок свого батька. Багато уривків із казок «Цар Плаксій та Лоскотон» і «Подорож у країну Навпаки» він знав напам’ять з раннього дитинства. Коли я приїздив до Черкас, малий Лесик дзвінким дитячим голоском декламував мені:

Лесик, Толя й два Володі Сумували на колоді. Лесик скаржився: «Хлоп’ята, Страх як тяжко жить мені — Слухай маму, слухай тата, Умивайся день при дні. Ох, і тяжко жить мені!

Очевидно, ви пам’ятаєте, як Василь мило усміхався і казав при тому: «Те, що Лесик запам’ятав, — буду друкувати, а що ні — доробляти доведеться…» Як бачимо, Василь розумно перевіряв себе і вивіряв щоденно своє поетичне слово. Так було завжди. Чим не приклад для всіх поетів, особливо — для казкарів? Ось чому казки Симоненка мають дивовижну популярність серед юних читачів і слухачів.

Мати: Яке ж дитинство без казки? Вася теж змалку любив казки. Йому подобалась казка про Лиса Микиту фарбованого та про попа і його наймита Балду…

Поет: Ми з вами підійшли до дитинства — до того, з чого починається кожна людина. Принагідно скажу, що на багатьох літературних зустрічах мене запитують: «А звідки взявся Василь Симоненко? Де він звівся та розповився?» Інтерес до його життя і творчості дедалі зростає. Адже читачів цікавлять усі подробиці із життя улюблених письменників.

Мати: Мене теж питають… Часто приїздять із Києва, Москви, Львова. Серед них бувають і письменники, і читачі. А як починають щось питати, то я відповідаю так як ти мене навчив.

Поет: А як? Я вже забув…

Мати: А так: читайте, кажу, люди добрі, вірші Василя Симоненка. Там усе написано…

Поет: Це правда, Ганно Федорівно. Поет не існує без своєї біографії. А Василева біографія — це доля всього воєнного і повоєнного покоління. Отже, потрібні деякі подробиці про його дитинство, шкільні роки, перші вірши, університет

1 2 3 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З матір'ю на самоті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З матір'ю на самоті"