Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Надєжда i Амундсен 📚 - Українською

Читати книгу - "Надєжда i Амундсен"

184
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Надєжда i Амундсен" автора Йожа Коцун. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:
що уся повітряна куля Авіатора була залатана багаточисельними різнокольоровими латками.

– А куди Ви плануєте полетіти? – запитало цуценя.

– Куди? Це не має значення. Куди вітер дутиме, туди і полечу, – відповів Авіатор.

– А куди зараз дме вiтер? – запитало цуценя.

– На Південь! – трохи подумавши, відповів Авіатор.

– То може Ви нас із собою візьмете? Бо ми якраз йдемо до Південного полюса, – попрохало цуценя.

– То ви Мандрiвники! Я також мандрiвник! Сiдайте швидше до гондоли, доки вiтер не вщух! – сказав Авіатор.

Гондола – то така кабiна, у якiй сидить екіпаж аеростата. Вона в Авiатора була невеличкою, але достатньо затишною. Мандрівники зручно у ній розмістилися і полетіли.

Летять, поглядають у ілюмінатори i ласують чаєм з цукерками. Летять день, два, три, а на четвертий… розпочалася страшенна ГРОЗА!


БАБАХ! ТАРАРАХ!


Усюди блискавки i чорні хмари.


ТА-РА-РА-РАХ!!!


Гондолу почало сильно хитати, i повітряна куля полетiла униз, швидко втрачаючи висоту!


А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!

Нi-i-i-i-i-i-i!


– Зробiть що-небудь!

– Мене зараз знудить!!!


Бу-е-е-е-е-е-е!!!

А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!

А-а-а-а-а-а-а-а-а!!!


Бу-ф-ф-ф-ф-ф!!!


Коли мандрiвники виповзли з гондоли, то побачили, що повітряна куля жахливо постраждала вiд падiння.

– Нiчого страшного, – сказав Авіатор, – аеростат я полагоджу за декілька тижнів. Головне, що всі лишилися живими!

– Далi ми пiдемо пiшки, – одночасно сказали свинка i цуцик.

– Справа Ваша, – сказав Авіатор. – Бувайте! Вдалої подорожі до Південного полюса!

– Дякуємо, і Вам найкращого!

Глава IV.

Треба сказати, що впали вони в Гімалаях, то такі гори у Тибеті. Ото йдуть вони тими горами день, два, три, а на четвертий побачили величезного, кудлатого яка, на якому верхи сидiла маленька дівчинка.

– Ти хто? – запитала свинка.

Але дiвчинка нiчого не вiдповiла, бо не розуміла мови незнайомцiв.

– Що ти тут робиш? – запитала свинка.

Дівчинка посміхнулася, поплескала долонею яка по спині і голосно крикнула: «ГОП! ГОП! ГОП!». Як струснув величезною рогатою головою і почав повільно рухатись. Дівчинка дружньо подивилася на мандрівників i зробила знак рукою, аби вони йшли за нею.

Дівчатко привело мандрiвникiв у невеличке, загублене серед гор селище, до чоловiка у кумеднiй малиновiй сукні. Він сидів на циновці поруч із кущем годжи, схрестивши ноги, і грівся на сонечку.

– Муршид! – сказала дiвчинка i вказала на чоловiка рукою.

Ви знаєте, що це означає? Ні? О-о, то Вам треба вчити iноземнi мови, особливо якщо Ви плануєте стати мандрівниками. «Муршид» тибетською означає «Вчитель»!

– Таши-дєлє! – привiтався Вчитель із мандрiвниками.

– Перепрошую, – сказав цуцик, – ми шукаємо Південний полюс. Чи не підкажете, куди нам йти?

Вчитель дружньо усмiхнувся i закивав головою на знак того, що вiн зрозумiв, про що йде мова.

– Все, що тобі необхідно, в тебе давно вже є, – вiдповiв вiн на незнайомiй мовi, але цуценя зрозуміло кожне його слово. – Ти ще довго будеш блукати у пошуках, доки не зрозумієш цього!

Вчитель взяв до рук гьялiнг (то така тибетська велика сопiлка) i почав грати. Гьялiнг бридко i безперервно зафурчав:


ФРРРРРРРР ФРРРРРРРРР ФРРРРРРРР


Звук був схожий швидше на гудіння комах, нiж на музику. Свинка трохи не пирснула зi смiху, але втрималась, бо не хотiла образити чоловiка в малиновій сукнi. Спочатку він грав дуже тихо, потім мелодія почала ставати все голоснішою і голоснішою. Непомiтно зникли всі сторонні звуки. Перестали цвірiнькати птахи. Щез вітер. Дрібні кольорові камiнцi, що лежали навколо Вчителя, піднялися у повітря і завмерли. Здавалося, ніби час спинився. Вчитель посмiхнувся краєчком губ i мандрiвники побачили, як звуки… Так так! Я не обмовився. ПОБАЧИЛИ, як ЗВУКИ вилетiли з гьялiнгу i проросли у повiтрi ефемерними, вражаючими візерунками! Утворивши барвисте коло, вони кинулися несамовито кружляти. Простір у центрі кола деформувався, наче пожмаканий паперовий лист i порвався! Вщент. Натомiсть з’явилася дірка, з якої полетів сніг…

Мандрiвники мовчки стояли з роззявленими ротами.

Вчитель відклав гьялiнг і зробив жест рукою, пропонуючи мандрівникам вiйти в дiрку у просторi.

– Калє-пєб! – сказав вiн, що означало: «Ідіть з миром».

Свинка i цуцик чемно вклонилися Вчителю i, не вагаючись, полiзли в дiру…

Глава V.

I в наступну мить свинка i цуценя опинилися у холодній, солоній воді. Напевно вони потонули б, але чиїсь сильні руки вхопили і витягли їх із води. Відхекавшись, перелякані мандрівники помітили, що знаходяться посеред океану у невеличкому човні. Їх рятівником виявився кремезний, бородатий чоловік у вицвілому кашкеті.

– Ви хто? – запитала свинка.

– Капітан, – вiдповiв бородатий чоловiк.

– А що Ви тут робите? – запитала свинка.

I Капітан розповів мандрiвникам свою історію. Майже пiв року тому він вирушив один на гребному човні у навколосвітню подорож. Ніхто не вірив, що у нього щось із того вийде путнє. Навiть друзi казали, що то нісенітниця, що це необачливо, і що він обов’язково потоне. Але це НЕ спинило Капiтана. Перші дні його подорожi пройшли спокiйно. Проте, вже на другий тиждень здiйнявся сильний вiтер i розпочався жахливий ШТОРМ! Величезні хвилi жбурляли його човник зі сторони у сторону. Море ревіло у вуха більйонами скажених горлянок:


УУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУ!


I бухкало у борти:


БУХ! БУХ! БУХ!


Але Капітан ані трішечки не злякався, бо він був дуже хоробрий. Капітан мужньо i впевнено керував своїм маленьким човном. Коли буря вщухла, то виявилося, що його старенький радіопередавач зламався i зв’язок із зовнішнім світом остаточно зник.

7-м місяцiв Капiтан плив наодинцi сам зі собою. За весь цей час він зустрів лише:

· потворну морську змію (вона була така довга, що Капiтан веслував вздовж неї 15-ть дiб!);

· русалку;

· кита;

· сяючі сфери (вони кружляли вночi у повітрі навколо його човна)

· i гидотного, велетенського, головоногого молюска…

7-м місяцiв Капiтан не бачив жодного, з ким можна було б поговорити. Мовчазна самотність переслідувала його усюди. Аби не забути, як розмовляти, вiн почав сам собі уголос віддавати накази і сам собі доповідав:

– Бiльше управо!

– Є Бiльше управо!

– Так Тримати!

– Є Так Тримати!

У якусь мить Капiтану навiть здалося, що вiн втрачає розум. На щастя, саме тодi, поруч із його човном, шубовхнулись у воду свинка i цуценя.

– Ви тут опинилися вчасно, – скінчив свою розповiдь Капiтан. – Тепер Ваша черга розповiдати про себе.

I мандрiвники розповiли Капiтановi про життя у Старовижівському районі, про те, як свинка вистрибнула з машини, i як цуценя отримало копняка, як вони летiли на повiтрянiй кулi, потрапили у грозу, впали, зустрiли

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Надєжда i Амундсен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Надєжда i Амундсен"