Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Надєжда i Амундсен 📚 - Українською

Читати книгу - "Надєжда i Амундсен"

215
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Надєжда i Амундсен" автора Йожа Коцун. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:
дівчинку на яцi i як пролiзли у дiрку в просторi.

Капітан палив люльку і дуже уважно слухав.

– Вам пощастило, – сказав Вiн – Ви опинилися саме там, де потрiбно! За моїми підрахунками, через чотири доби ми досягнемо берегів Антарктиди!

– Ура-а-а-а-а-а-а-а-а!!! – заверещали мандрiвники…

На другий день в Надєжди розпочалася морська хвороба. Нещасна свинка тихенько страждала, а Капiтан з Амундсеном рибалили. На третiй день було те ж саме. А на четвертий вони причалили до Антарктиди.

– Бувайте! – сказав Капiтан – Вдалої подорожі до Південного полюса!

– А як же Ви? – запитали мандрiвники.

– За мене не переймайтеся. Мені до дому лишилося зовсім трохи.

Надєжда i Амундсен помахали Капітану лапками і коли його човен зник із поля зору, вирушили в дорогу.

Глава VI.

Йшли вони день, два, три, а на четвертий досягли Південного полюса. Там не було нічого, крім неба і нескінченної крижаної пустелі. I було так морозно, що в Надєжди соплі перетворилися на довгі, зеленi бурульки, звисаючi з рильця, наче iкла.

– Ми досягли мети!!! – урочисто промовив Амундсен.

Надєжда трохи iнакше собi уявляла це мiсце (напевно, більш привабливим), але нiчого не сказала цуцику, бо той радiсно стрибав i горлопанив.


«Ура-а-а! Ура-а-а! Ура-а-а!»,


то й вона собi також почала стрибати i тоненько так верещати:


«Ура-а-а! Ура-а-а!»,


але спіткнулася i…


А-а-а-а-а-а А-а-а-а-а Бу-ф-ф-ф-ф!!!


З усієї сили гепнулася п’ятачком об щось тверде і холодне.

– Як ти? – запитав цуцик.

– Тут щось є, – вiдповiла свинка.

I вони почали худко розгрібати сніг.

Шух-шух, Шух-шух, Шух-шух…

Під снігом виявився величезний іржавий люк. Мандрiвники підняли йогоi-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i-i i побачили вузьку, глибоку, темну шахту з залізною драбиною! Не вагаючись, вони полiзли вниз. День лізуть у темряві, другий… і чим нижче вони опускаються, тим стає все тепліше і тепліше. А на третій день скінчилися сходинки у драбини…

– Ти що-небудь бачиш? – запитав Амундсен.

– Ні, а ти? – запитала Надєжда.

– І я ні, – вiдповiв Амундсен.

– Hande hoch! Хто тут? – пролунало з темряви.

– Надєжда i Амундсен! – вiдповiли мандрiвники – А хто ти?

– Я Отто Хайнц фон Хаарнагель, останнiй мешканець підземного міста, – вiдповiв голос із темряви.

А потiм щось клацнуло, ось так: КЛАЦ! КЛАЦ! КЛАЦ! I з’явилося надзвичайно яскраве, сліпуче світло. У цьому свiтлi Надєжда побачила худорлявого, невеличкого чоловiчка в окулярах. Важко сказати, але напевно чоловiчку було рокiв зi 100 (сто) не менше!!!!!

– Що Ви тут робите? – мружачись, запитала свинка.

– Чекаю на вас, – вiдповiв чоловiчок.

I Отто Хайнц фон Хаарнагель розповів мандрiвникам свою історію. Дуже давно вiн був маленьким хлопчиком i жив з батьками у мiстi Мёнхенгладбах. Його батько був видатним iнженером. Одного разу батьковi запропонували прийняти участь у будiвництвi підземного міста в Антарктиді. Німецькі мандрівники виявили під величезною товщею льоду на Південному полюсi велетенськi печери довжиною більш нiж 50 кілометрів !!! з теплими термальними підземними озерами, водоспадами і річками, в яких плавали риби без очей. Тато вирішив взяти на будiвництво Отто зі собою. П’ять років найкращі науковцi та інженери Німеччині будували підземне місто. Вони спорудили:

· атомну електростанцію;

· штучне сонце;

· теплиці;

· порт;

· дороги;

· мости;

· 9D кінотеатр;

· гідропарк;

· завод дитячих iграшок

· i багато, багато iншого…

Мiсто було готове!!! Не вистачало лише мешканцiв. Вченi сiли у порту i почали чекати на пiдводнi човни з мешканцями. Але вони все не припливали і не припливали. Вчені чекали рік, два, три… У місті почали селитися тюлені i пінгвіни, а вчені потрохи стали вмирати від старості. І от одного разу у пiдземному мiстi з людей лишився лише один Отто Хайнц фон Хаарнагель (бо він був наймолодшим).

– Але тепер, коли Ви нарештi прийшли, – скінчив свою розповiдь старенький чоловiчок, – я можу пiти додому. Не буду затримуватися тут жодної хвилини! Піду просто зараз! Я так скучив за мамою. Не бачив її 90 років! Менi дуже не вистачало весь цей час маминих млинців із суничним варенням. А ще я хочу погасати у футбол із сусiдськими хлопцями. Як Ви гадаєте, вони вже скінчили школу? Менi так ще багато треба зробити…

I Отто Хайнц фон Хаарнагель почав підійматися залізною драбиною до гори.

– ПРО-ЩА-ВАЙТЕ !!! – гукнув вiн мандрiвникам, зникаючи у темряві шахти.

Вiн пішов трохи іншим маршрутом і вже через двi доби досяг берега. Там Отто Хайнц фон Хаарнагель зустрів Капітана гребного човна, який допоміг йому дістатися додому. Під час мандрівки вони розповідали одне одному історії. Одна з історій, що розповiв Капітан, була про про свинку i цуценя… Але повернімося до печери.

Надєжда i Амундсен пiшли невеличким тунелем i вийшли до гарного сяючого пiдземного мiста. I коли Вони його побачили то одночасно сказали:


«О-о-о-о-о!!!» i «А-а-а-а-а!!!».


Сяюче мiсто так їм сподобалося, що вони вирішили у ньому залишитись.

Цуцик почав із пiнгвiнами рибалити у рiчцi безоких риб, а свинка вирощувати у теплицi бурячки, кукурудзу і капусту, а у вiлний час вони разом ходили до гідропарку i у 9D кінотеатр…

Ось так найчастіше i закінчуються усi цiкавi пригоди. Звичайно, ми не можемо бути впевнені, що все скінчилося саме так. То лише припущення Отто Хайнц фон Хаарнагеля. Але як вiн розповів моєму дідові, а той моєму батькові, а батько мені, то я так Вам і переповiв, слово в слово.


Кiнець.

Щира подяка Ірині Федун за неоціненну допомогу у пошуку i виправленні помилок, а також Василю Чернецькому за остаточне, технiчне редагування тексту.



Оглавление Замiсть Передмови. Глава I. Глава II. Глава III. Глава IV. Глава V. Глава VI.
1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Надєжда i Амундсен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Надєжда i Амундсен"