Читати книгу - "Відбір для олігарха, Тала Тоцка"

— Боря, я не повію собі вибираю, а дружину, — Ямпольський роздратовано відсунув чергове портфоліо і втупився в співрозмовника, що сидів навпроти, — і навіть не намагайся запевняти, що ти особисто для мене відібрав цей колгосп!

— Нагадай, ми зараз з тобою у мене в кабінеті чи на кафедрі невзашибенних наук? — Борис навіть не ворухнувся, і Ямпольський вкотре пошкодував, що не може доручити цю справу простому виконавцю, з якого можна спитати, а не давньому знайомому, який тільки скалиться у відповідь. — Арсе, ти мене дивуєш!

— Чим, тим що не хочу мати дружину, яка тупіша за цю попільницю? — Арсен підняв і з силою поставив назад масивну попільничку у вигляді русалки, ледь втримавшись, щоб не запустити нею в голову Бориса. Не запустив, покрутив у руках і гидливо скривився. — Що за відстій ти тримаєш у себе на столі, Борю, викинь її і не ганьбися.

— Подарунок дружини, якийсь там вік, — буркнув Навроцький і огризнувся: — Тоді чому ти прийшов до мене? Іди на міську студентську олімпіаду з математики, там їх як багна, цих розумненьких студенточок.

— Тому, що мені потрібна вродлива дівчина. Дружина Ямпольського не може бути селючкою, Борисе, не прикидайся дурнем, тобі не пасує.

— Тут або розумна, або вродлива, визначайся, Арсене. А тобі ж ще й порядна потрібна, може, відразу цнотливу?

— Якщо цнотлива, то це просто чудово, саме те, що треба для здорових нащадків. Можеш плюватися отрутою скільки завгодно, але я плачу достатньо, щоб танцювати тебе, Борисе! — Арсен перегнувся через стіл і поцікавився впівголоса: — Це часом не ти їм радиш зльоту лізти до моєї ширінки?

— Профдеформація, Арсе, — звів брови Навроцький, розводячи руками, — я тут ні до чого. У дівчаток рефлекс, адже це оплачується зовсім за іншим тарифом. Кому хочеться по дванадцять годин вертіти дупою перед об'єктивом чи ходити по подіуму, коли за менший час можна заробити вдесятеро більше?

Помовчав, а потім додав зовсім іншим, звичайним тоном:

— Та нормальні вони дівки. Це у тебе запити як... — він махнув рукою.

Борис Навроцький був керівником модного журналу «Elit» і модельного агентства «Elit Models Lux», які входили в медійний холдинг Ямпольського, в нього була якась частка, Арсен не цікавився, яка саме. А те, що дівчатка-моделі надавали ескорт-послуги респектабельним забезпеченим чоловікам, які не бажають афішувати свої зв'язки, було відомо лише досить вузькому колу.

Вони трохи побуравили один одного поглядами, і Навроцький здався першим.

— Гаразд, тоді я оголошу додатковий кастинг, куди включу в обов'язковому порядку тестування по ай-кью.

— Зроби таку ласку, — милостиво кивнув Ямпольський, і тут обличчя Бориса прийняло задумливо-підозрілий вигляд.

— Хоча... у мене ідея, Арсе. Я знаю, що нам потрібно. Конкурс краси! — видав він і відкинувся в кріслі, дивлячись на Ямпольського торжествуючим поглядом.

Арсен у відповідь здивовано підняв брови, при цьому його обличчя залишилось непроникним.

— Нумо, повтори ще раз.

— Яке з двох слів ти не зрозумів? — уточнив Борис.

— Не дратуй мене. На біса мені твій конкурс?

— Конкурс може і не на біса, а ось переможниця якраз те, що потрібно. Ти ж відомий сноб та естет! Ми проведемо кастинг, відберемо дівчат, нехай позмагаються між собою для виду, ти обереш, яка тобі сподобається, і ми її протягнемо у фінал. Зате ні в кого не виникне питань, чому мільярдер обрав в дружини дівчину з вулиці. Ти сам казав, що хочеш цього уникнути.

«Ну може ж коли хоче!» Ідея справді була цікавою.

— Добре, нехай буде конкурс. Я хочу бачити анкети учасниць, додай мене до складу журі, — сказав Арсен, встаючи і обсмикуючи піджак. Розгладив неіснуючі складки, струсив невидимі смітинки. Все повинно сидіти бездоганно і виглядати ідеально. Так було все і завжди в його житті.

Навроцький болісно примружився, хіба що не застогнав. Що ж, Борис мислить у вірному напрямку, Арсен змусить їх працювати на цьому кастингу як рабів на плантаціях, вичавить всіх до краплі, щоб досягти мети. Це він умів і робив віртуозно.

— Послухай, та на чорта тобі сидіти в журі, будеш з віп-зони дивитися, ну навіщо світитися завчасно? Гаразд, гаразд, — здався Борис, впершись в його важкий погляд, — до складу відбіркової комісії підеш?

Ямпольський не відповів, лише підняв обидві долоні, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Звичайно, Навроцький мав рацію, коли говорив, що у нього занадто завищені вимоги, але на те були свої причини. Дружина мільярдера Арсена Ямпольського повинна бути не просто вродливою, вона повинна бути особливою, це не його особиста примха та дурні забаганки, а життєва необхідність, інакше ніхто НЕ ПОВІРИТЬ.

А йому потрібно, щоб повірили. Що він закоханий. Що у нього знесло дах від кохання. Що Арсен Ямпольський душу готовий продати за свою молоду дружину. Отже, вона повинна бути саме такою — юною, вродливою, за яку можна не замислюючись віддати всі свої гроші. І щоб ні в кого не виникло й тіні сумніву.

— Випити не хочеш? — Борис спитав, і Арсен на мить пригальмував. Він давно не за кермом, не в його статусі просиджувати дупу на водійському сидінні, можна, але…

— Ні, зав’язав, — він взявся за ручку дверей, — я ж скоро одружуся, мені потрібен спадкоємець, у мене буде молода дружина, забув? Так це вже склероз, ти теж зав’язуй, Борисе, алкоголь згубно впливає не тільки на мозок, але й на ерекцію.